Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 229/1953/16-ц
провадження № 61-32390св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 31 липня 2017 року у складі судді Гонтар А. Л. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Кішкіної І. В., Гапонова А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 12 серпня 2010 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, оформленийзаявою позичальника, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 10 900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Підписання цього договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до пункту 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписання заяви разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, у зв`язку з чим станом на 30 квітня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 21 470,20 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 8 433,64 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 10 287,98 грн; заборгованості за пенею та комісією - 1 250 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована складова) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 998,58 грн.
Враховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача на свою користь зазначену кредитну заборгованість.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 31 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитом в сумі 18 721,62 грн, яка складається із: заборгованості в сумі 8 433,64 грн; заборгованості за відсотками - 10 287,98 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення штрафу в сумі 1 498,58 грн та пені в сумі 1 250 грн залишено без задоволення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що відповідач порушив строки платежів за зобов`язаннями як по сплаті кредиту, так і по сплаті процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що відповідач зареєстрований у місті Дружківка Донецької області, яке знаходиться на території, на якій здійснювалася антитерористична операція, тому він звільнений від сплати штрафних санкцій за вказаним договором в сумі 2 748,58 грн, які нараховані після 14 квітня 2014 року.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Дружківського міського суду Донецької області від 31 липня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що докази та обставини, наведені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують. При ухваленні рішення місцевим судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Порушень, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів апеляційного суду не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 31 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що підвищену відсоткову ставку банк фактично підмінив штрафом (пенею), тобто нарахована йому подвійна відсоткова ставка є прихованим штрафом та пенею. Згідно з Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року забороняється нараховувати штраф (пеню). Банк всупереч вимог чинного законодавства підняв з 01 вересня 2014 року відсоткову ставку до 34,80 % на рік, а з 01 квітня 2015 року до 43,20 % на рік, тому зробив безпідставне, навмисне нарахування неіснуючої заборгованості. Підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку не відповідає вимогам чинного законодавства. Він не ознайомлювався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та не підписував їх.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У січні 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило її відхилити, посилаючись на те, що договір споживчого кредиту було укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач був обізнаний про підвищення відсоткової ставки, оскільки зобов`язувався періодично ознайомлюватися зі зміною Умов та Тарифів банку на офіційному сайті ПриватБанка, а також шляхом отримання виписок в Терміналі самообслуговування та Приват24. ОСОБА_1 не надано належних доказів на спростування сум зазначених у розрахунку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 серпня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку.
Згідно з вказаним договором, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом 2,5 % на місяць, тобто 30 % річних.
Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна" "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", яка була видана відповідачу, розмір щомісячних платежів становить 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн, які повинні бути здійснені до 25 числа місяця, що слідує за звітним. Умовами договору (тарифами) передбачено сплату штрафу за порушення строків платежів у розмірі 500 грн + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.
За розрахунком банку станом на 30 квітня 2016 року за ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 21 470,20 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 8 433,64 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 10 287,98 грн; заборгованості за пенею та комісією - 1 250 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована складова) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 998,58 грн.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Дружківського міського суду Донецької області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 травня 2018 року справу № 229/1953/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.