Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 750/5826/15-ц
провадження № 61-28725св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 березня 2017 року
у складі судді Литвиненко І. В. та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 21 липня 2017 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Страшного М. М., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовський М. С. (далі - приватний нотаріус Чернігівського МНО), Реєстраційна служба Чернігівського міського управління юстиції (далі - РС Чернігівського МУЮ), Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, про визнання правочину недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що з серпня 1973 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 та доньку ОСОБА_4, яка проживає зі своєю сім`єю у будинку, який був подарований ОСОБА_1 .
У 2007 році ОСОБА_3 переїхав до будинку батьків за адресою: АДРЕСА_1 .
02 листопада 2011 року ОСОБА_1 уклала договір дарування, відповідно до якого передала своєму сину - ОСОБА_3, безоплатно в дар житловий будинок літ. "А-1" загальною площею 63,8 кв. м, житловою площею 37,0 кв. м та надвірні будівлі навіс літ. "В", які розташовані на АДРЕСА_1 . Того ж дня ОСОБА_2 підписав заяву на укладення договору, відповідно до якої надав свою згоду на укладання своєю дружиною договору дарування.
Позивачі вважали, що уклали договір довічного утримання. ОСОБА_1 стверджувала, що не розуміла змісту договору, який підписала, оскільки не читала його, так як погано бачить без окулярів, які в той день зникли.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд визнати договір дарування, укладений 02 листопада 2011 року між ОСОБА_1, за згодою ОСОБА_2, і ОСОБА_3 недійсним з моменту підписання; зобов`язати ОСОБА_3 повернути у власність ОСОБА_1 частину будинку АДРЕСА_1, Одночасно позивачі подали до суду клопотання про поновлення строків звернення до суду з позовною заявою та просили поновити строк на його пред`явлення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 листопада 2015 року (у складі судді Карапути Л. В.) у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15 січня 2016 року
(у складі колегії суддів: Шевченка В. М., Лакізи Г. П., Скрипки А. А.) рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 листопада 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року (у складі колегії суддів: Ткачука О. С., Гримич М. К., Кафідової О. В., Фаловської І. М.,
Червинської М. Є.) рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15 січня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 березня
2017 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку літ. "А-1" та надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1,
від 02 листопада 2011 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського МНО Чернігівської області Слєдовським М. С.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що укладення оспорюваного договору мало місце внаслідок помилки позивачів, а саме неправильного сприйняття ними фактичних обставин даного договору, що вплинуло на їхнє волевиявлення під час укладення договору. Разом з тим, позивачами не пропущено трирічний строк позовної давності, оскільки вони дізнались про укладання саме договору дарування, а не довічного утримання у лютому 2015 року після звернення до суду із позовом про розірвання договору довічного утримання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 21 липня 2017 року рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 березня
2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що сам по собі факт перебування позивачів у похилому віці в момент укладення оспорюваного договору не є підставою для визнання його недійсним. Похилий вік сторони правочину може бути підставою для визнання його недійсним у порядку статті 229 ЦК України у тих випадках, коли він спричиняє соціальну відсталість цієї сторони (нерозуміння чи недостатнє розуміння особою суті спірних суспільних відносин, у яких вона брала участь, внаслідок новизни цих відносин - виникнення та (або) значної видозміни їх після припинення особою активного способу життя тощо). Так, право фізичної особи на укладення договору дарування належного їй будинку виникло і закріплено на законодавчому рівні задовго до того, як позивачі стали особами похилого віку. Отже, підстави для визнання правочину недійсним, відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що укладаючи договір дарування,
ОСОБА_1 була впевнена, що підписує договір довічного утримання, догляду, на що були направлені і волевиявлення, і узгодження з відповідачем. Апеляційний суд не врахував, що при укладенні договору дарування помилися щодо змісту правочину внаслідок недостатньої компетентності. Тому договір дарування, а не довічного утримання, міг укладатися лише внаслідок тяжких для позивачів обставин і на вкрай невигідних умовах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі № 750/5826/15-ц (провадження № 61-28725св18) призначено повторний автоматизований розподіл.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з серпня 1973 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 та доньку ОСОБА_4, яка проживає зі своєю сім`єю у будинку, який був подарований ОСОБА_1 .
У 2007 році ОСОБА_3 переїхав до будинку батьків за адресою: АДРЕСА_1 .
02 листопада 2011 року ОСОБА_1 уклала договір дарування, відповідно до якого передала своєму сину - ОСОБА_3, безоплатно в дар житловий будинок літ. "А-1" загальною площею 63,8 кв. м, житловою площею 37,0 кв. м та надвірні будівлі навіс літ. "В", які розташовані на АДРЕСА_1 . Того ж дня ОСОБА_2 підписав заяву на укладення договору, відповідно до якої надав свою згоду на укладання своєю дружиною договору дарування.
Відповідно до пункту 6 договору дарування обдарований зобов`язується надати батьку право довічного користування дарунком і не пред`являти вимоги про його виселення.
Згідно з інформацію з Реєстру прав власності на нерухоме майно
21 листопада 2011 року зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 02 листопада 2011 року.
Відповідно до пункту 1.24 рішення 52 сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 28 серпня 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою про передачу земельних ділянок у власність та оренду громадянам, поновлення договорів оренди громадянам, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, будівництва індивідуальних гаражів та городництва" затверджено технічну документацію та передано у власність безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) громадянину ОСОБА_3 на АДРЕСА_1, площею 0,0252 га.