Постанова
Іменем України
14 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 289/996/16-ц
провадження № 61-11627св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_1, Житомирський обласний державний нотаріальний архів,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року в складі судді Сіренко Н. С. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Кочетова Л. Г., Микитюк О. Ю., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Житомирського обласного державного нотаріального архіву про визнання дій неправомірними, визнання правочину недійсним, скасування дубліката договору дарування та зобов`язання не вчиняти нотаріальні дії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 26 серпня 2003 року його дружина ОСОБА_3 подарувала йому (чоловікові) та ОСОБА_4 (дочці) будинок і земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Але відповідач, виправивши літеру в прізвищі обдарованого, отримав у приватного нотаріуса 29 квітня 2009 року дублікат договору дарування та зареєстрував за собою право власності на Ѕ частини вказаного домоволодіння.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 30 травня 2014 року встановлено, що незаконно внесені зміни у прізвищі не дають ОСОБА_1 право на спірне майно. Проте, в квітні 2016 року відповідач отримав у Житомирському обласному державному нотаріальному архіві дублікат договору дарування.
Виходячи з наведеного, позивач просив визнати дії державного нотаріуса Житомирського обласного державного нотаріального архіву Іващенко Н. О. щодо видачі дубліката договору дарування неправомірними, визнати недійсним та скасувати дублікат договору дарування, скасувати запис у реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 83, зобов`язати Житомирський обласний державний нотаріальний архів не видавати ОСОБА_1 дублікат договору дарування від 26 серпня 2003 року.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії в.о. державного нотаріуса Житомирського обласного державного нотаріального архіву Іващенко Н. О. щодо видачі дубліката договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, неправомірними.
Визнано недійсним та скасовано дублікат, що має силу оригіналу, договору дарування від 26 серпня 2003 року житлового будинку АДРЕСА_1, виданий в. о. державного нотаріуса Житомирського обласного державного нотаріального архіву Іващенко Н. О. 15 квітня 2016 року замість втраченого, ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що дублікат договору дарування виданий із порушенням вимог Закону України "Про нотаріат".
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, які зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. Оскільки при видачі дубліката договору купівлі-продажу оригінал договору втрачений чи зіпсований не був, ОСОБА_1 будь-якого відношення до зазначеного договору дарування не мав, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дублікат видано з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат", та обґрунтовано визнав дії нотаріуса неправомірними і визнав недійсним дублікат договору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що за життя ОСОБА_3, за письмовою згодою свого чоловіка ОСОБА_1, подарувала своїм дітям - йому та ОСОБА_4 у рівних частинах кожному по Ѕ частині житлового будинку та земельної ділянки площею 0,25 га, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Після смерті його матері оригінал договору дарування залишився за місцем її смерті, а у зв`язку з неприязними стосунками між ним та його батьком останній не віддав йому оригінал вказаного договору дарування. Він змушений був звернутися до нотаріальної контори з заявою про видачу дубліката договору дарування. Видача йому дубліката договору дарування ніяким чином не порушує права та законні інтереси ОСОБА_1, оскільки він не має ніякого відношення до дубліката договору. Крім того, звертав увагу на порушення судами правил підсудності справи, оскільки спір, який виник між сторонами, не стосується нерухомого майна, а тому застосування положення частини першої статті 114 ЦПК України в цьому випадку є неправомірним.
У травні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ доповнення до касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
06 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1, Житомирського обласного державного нотаріального архіву про визнання дій неправомірними, визнання правочину недійсним, скасування дубліката договору дарування та зобов`язання не вчиняти нотаріальні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 18 квітня 2017 року призначено до розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виклад фактичних обставин справи
Судом встановлено, що рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 30 травня 2014 року, яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування Ѕ частини житлового будинку та земельної ділянки та визнання права власності відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обдарованим за оспорюваним договором є ОСОБА_1, зміни до договору в його прізвищі не роблять його недійсним та не надають ОСОБА_1 право на спірний житловий будинок. Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання права власності, суд послався на сплив строку позовної давності.
Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що 26 серпня 2003 року ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування подарувала в рівних частках ОСОБА_1 (чоловіку) та ОСОБА_4 (дочці) житловий будинок і земельну ділянку площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, які знаходяться по АДРЕСА_1 . Згодом у договорі дарування було зроблено виправлення в прізвищі обдарованого з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ", внаслідок чого власником замість позивача став відповідач ОСОБА_1 . У зазначеному рішенні суд прийшов до висновку, що виправлення прізвища були зроблені незаконно, а тому відповідач не є власником спірного майна.