ПОСТАНОВА
Іменем України
16 серпня 2019 року
Київ
справа №П/811/3414/15
адміністративне провадження №К/9901/12831/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року (головуючий суддя: Пасічник Ю.П.)
і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року (головуючий суддя: Ясенова Т.І., судді: Головко О.В., Суховаров А.В.)
у справі № П/811/3414/15
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області,
про визнання наказу неправомірним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку і моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області (далі - "ГУ НП"), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - "УМВС"), в якому, з урахуванням уточнень, зроблених у заяві від 21 листопада 2018 року, просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ УМВС від 6 листопада 2015 року № 383 о/с в частині звільнення позивача, капітана міліції ОСОБА_1, з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ;
- поновити позивача на роботі на посаді слідчого, слідчого відділення Олександрійського міського відділу УМВС з дня звільнення і виплатити їй грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу;
- зобов`язати ГУ НП розглянути і задовольнити рапорт позивача про подальшу службу в Національній поліції України для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" у ГУ НП і видати відповідний наказ з цього приводу;
- стягнути з УМВС на її користь заподіяну моральної шкоди в розмірі 300 000 грн.
Позивач зазначила, що на час звільнення вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною, яка має інвалідність і потребує постійного догляду до досягнення нею шестирічного віку. Крім цього, вона перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради як одинока мати. Звільнення з органів внутрішніх справ вважає неправомірним, оскільки на неї також поширюються гарантії і пільги, встановлені трудовим законодавством і роботодавець був зобов`язаний вжити усіх можливих заходів для її працевлаштування. Також позивач зазначила, що її звільнення не відповідало нормам розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", оскільки вона виявила бажання перейти на службу в Національну поліцію, про що подала відповідний рапорт. Звільняючи із займаної посади, УМВС: не попередило її про звільнення у порядку, визначеному законом; не з`ясувало наміру позивача стосовно подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ та не вжило заходів щодо її працевлаштування (зокрема не вирішено питання щодо можливості подальшого використання позивача на службі) при скороченні штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ і створення іншого органу, що є порушенням вимог законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ця справа розглядалася судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 16 лютого 2016 року позовні вимоги задовольнив частково:
- визнав протиправним та скасував наказ УМВС від 6 листопада 2015 року № 383 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, капітана міліції ОСОБА_1 ;
- поновив ОСОБА_1 на посаді слідчого, слідчого відділення Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області;
- зобов`язав ГУ НП розглянути кандидатуру ОСОБА_1 . для зайняття посади відповідно до пункту 9 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положеньЗакону України "Про Національну поліцію" у ГУ НП та видати відповідний наказ з цього приводу;
- стягнув з УМВС на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді звернув до негайного виконання.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 7 липня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції і прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив частково. Зобов`язав начальника ГУ НП розглянути рапорт ОСОБА_1 про подальшу службу в Національній поліції відповідно до норм статей 49, 61 Закону України "Про Національну поліцію" і прийняти відповідне рішення. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Верховний Суд постановою від 23 травня 2018 року касаційну скаргу ГУ НП задовольнив частково. Скасував вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Ця постанова мотивована тим, що оспорюваний наказ про звільнення був прийнятий УМВС, тоді як відповідачем суп першої інстанції його не залучив і, поновлюючи ОСОБА_1 на посаді в УМВС не вказав суб`єкта, який зобов`язаний видати відповідний наказ.
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року, позовні вимоги задовольнив частково:
- визнав протиправним і скасував наказ УМВС від 6 листопада 2015 року №383 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ;
- поновив позивача на роботі на посаді слідчого, слідчого відділення Олександрійського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області;
- зобов`язав ГУ НП розглянути рапорт позивача про подальшу службу в Національній поліції України для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" у ГУ НП, та видати відповідний наказ з цього приводу;
- стягнув з УМВС на користь позивача заподіяну моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі на посаді слідчого, слідчого відділення Олександрійського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Судові рішення мотивовані протиправністю звільнення позивача з посади. Такий висновок судів обґрунтований формальністю підходу до розгляду рапорту позивача про бажання проходження служби в Національній поліції. За висновком судів, УМВС здійснило звільнення без пропозиції жодної посади, без перевірки можливості подальшого її використання на службі, а також без врахування її особи, досвіду роботи і обставин перебування її у відпустці по догляду за хворою дитиною. При цьому, суди констатували те, що позивач вчасно звернулася до УМВС з рапортом про бажання проходження служби в Національній поліції, який не був розглянутий по суті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі УМВС просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм пунктів 8, 10 і 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію", частини першої статті 104, частини третьої статті 105, 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 5 статті 36, частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). УМВС вказує про правомірність звільнення позивача з посади з огляду на скорочення штату через ліквідацію УМВС та відсутності звернення позивача з заявою про її переведення або прийом на роботу до ГУ НП. З посиланням на пункт 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" УМВС вказує, що перебування позивача на лікарняному не було перешкодою для її звільнення у випадку скорочення штатів. Поданий нею рапорт про бажання продовжити службу в Національній поліції адресовано особі, яка не мала повноважень його розглядати. Крім того, ГУ НП не є правонаступником УМВС, а є окремою юридичною особою. З приводу задоволення судами позову про стягнення моральної шкоди, УМВС вказує, що позов не містить доказів наявності у позивача моральних страждань. Позивач не вказує причин та наслідків такої шкоди, а суди не встановили ступінь вини кожного із відповідачів. Окрім іншого, скаржник вказує, що судами не було залучено до справи Державну казначейську службу України в якості відповідача, оскільки саме цей орган здійснює безспірне списання коштів державного бюджету.
Позивач не реалізувала свого процесуального права подання відзиву на касаційну скаргу.
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
ІІ. Фактичні обставини справи
Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 2 квітня 2001 року позивач проходила службу в органах внутрішніх справ Кіровоградської області на посаді слідчого, слідчого відділення Олександрійського міського відділу УМВС.
29 жовтня 2015 року, у зв`язку із виявленням бажання проходити службу в Національній поліції, позивач надіслала на ім`я начальника УМВС рапорт. У ньому вона просила зарахувати її як кандидата до органів Національної поліції України, а також висловила готовність працювати згідно з новими вимогами до працівників поліції, передбачених Законом України "Про національну поліцію". Копію цього рапорта позивач скерувала Міністру внутрішніх справ.
Цей рапорт УМВС у грудні 2015 року передало ГУ НП, яке за результатами його розгляду склало висновок, затверджений т.в.о. начальника ГУ НП 15 грудня 2015 року.
Згідно з цим висновком, наказом УМВС від 30 грудня 2014 року № 463 о/с ОСОБА_1 надановідпустку для догляду за дитиною без збереження заробітної плати з 31 грудня 2014 року по 30 грудня 2015 року. З посиланням на пункти 8, 11 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон України "Про національну поліцію") ГУ НП зазначило, що ОСОБА_1 не подавала заяви про прийом на службу до Національної поліції, з рапортом про вихід з відпустки по догляду за дитиною і рапортом про звільнення з органів з внутрішніх справ у зв`язку з переведенням до Національної поліції не зверталась.
6 листопада 2015 року наказом начальника УМВС № 383 о/с позивача звільнили з посади слідчого, слідчого відділення Олександрійського міського відділу УМВС згідно з пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114; далі - Положення № 114) у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів). Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 16 років 10 місяців 19 днів.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
Закон був опублікований 6 серпня 2015 року та набрав чинності 7 листопада 2015 року. Водночас, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону набрали чинності з наступного дня після опублікування - з 7 серпня 2015 року.
Згідно з пунктом 8 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів і установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Відповідно до пункту 9 цього розділу працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Відповідно до пункту 10 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ
Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону (пункт 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію").
Частиною першою статті 18 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (у редакції, чинній на момент виникнення відносин, з приводу прав і обов`язків у яких виник спір) встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.