ПОСТАНОВА
Іменем України
16 серпня 2019 року
м. Київ
справа № П/811/716/16
адміністративне провадження № К/9901/23873/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № П/811/716/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості зі заробітної плати,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Р. І. Брегей) від 03 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегії суддів у складі: Л. А. Божко, О. М. Лукманова, О. О. Круговий) від 19 січня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
визнати протиправними дій Прокуратури Харківської області щодо ненарахування та виплати заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 01 березня 2016 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";
зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 01 березня 2016 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" із відрахуванням необхідних податків та зборів;
стягнути з Прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 01 березня 2016 року включно у розмірі 184340,34 грн., відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" із відрахуванням необхідних податків та зборів.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", яка не приведена у відповідність до законодавства, встановлено розміри посадових окладів працівників органів прокуратури, які не відповідають вимогам статті 81 Закону України "Про прокуратуру", а відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України "Про прокуратуру" у зв`язку з невнесенням відповідних змін до вказаної Постанови, не є підставою для відмови у виплаті заробітної плати. А також, що відсутність відповідного фінансування, так само як невиконання окремими суб`єктами владних повноважень покладених на них завдань і функцій, не може також бути підставою для відмови перерахунку посадового окладу для забезпечення достатнього життєвого рівня, відповідно до Закону України "Про прокуратуру". З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що нарахування заробітної плати їй повинно було здійснюватися на підставі положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та інших підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовано обсяг та порядок виплат надбавок до прокурорського окладу.
3. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2017 року визнано підстави пропуску позивачем строку касаційного оскарження постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у даній справі поважними, внаслідок чого відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Встановлено строк для подачі заперечень на скаргу до 09 березня 2017 року.
6. 27 лютого 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
7. Також, на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання позивача, в якому він клопоче перед судом звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо визнання такими, що не відповідають положенням статей 1, 3, 6, частини 1 статті 8, частини 1 статті 129 Конституції України (є неконституційними) положення пунктів9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" та 11 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" у тій частині, яка передбачає, що норми і положення Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі № П/811/716/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Шарапа В. М. - головуючий суддя, Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.).
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 527/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 02 жовтня 2012 року по 01 березня 2016 року ОСОБА_1 працювала у Прокуратурі Харківської області на посадах прокурора.
16. З 15 липня 2015 року по 01 березня 2016 року Прокуратура Харківської області нараховувала та виплачувала ОСОБА_1 заробітну плату на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" та від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".
17. Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач, з огляду на положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" звернулася за захистом до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач здійснював нарахування заробітної плати позивачу у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, не з мотивів відсутності коштів, а у зв`язку з відповідним правовим врегулюванням, згідно якому повноваження щодо встановлення розміру виплат, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", передані Кабінету Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а отже виконуючи обов`язки щодо нарахування заробітної плати працівникам прокуратури у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, відповідач діяв в межах та з дотриманням чинного на час такого нарахування законодавства.
19. При цьому, судами відзначено, що приймаючи до уваги законодавчо встановлені повноваження Кабінету Міністрів України в частині визначення умов розміру оплати праці працівників бюджетних установ та організацій, що реалізовані шляхом прийняття, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505, яка на час виникнення спірних правовідносин, є чинною (з відповідними змінами), не можна вказувати про відсутність відповідного механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату згідно Закону України "Про прокуратуру".
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
21. Доводи касаційної скарги є аналогічним обґрунтуванням його адміністративного позову та апеляційної скарги, зокрема, вмотивована тим, що за час проходження служби в органах прокуратури у спірний період відповідачем були порушені права позивача у частині належної оплати праці, оскільки заробітна плата виплачувалась без врахування положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру". Наполягає на тому, що Закон України має вищу юридичну силу по відношенню до нормативно-правового акту прийнятого Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим у спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону, яким визначено розмір заробітної плати прокурора. При цьому, відсутність механізму реалізації права працівників прокуратури на заробітну плату у розмірі, передбаченому статті 81 Закону України "Про прокуратуру", не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки Конституція України та Закон України мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.
23. Підставою для звернення до суду позивач визначив порушення застосування відповідачем норм Закону України "Про прокуратуру", що складає суть спірного питання, яке виникло між сторонами.
24. Надаючи правову оцінку обставинам справи, Верховний Суд зазначає наступне.
25. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1697-VII).
27. Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.