У Х В А Л А
13 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 908/137/18
Провадження № 12-106гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кібенко О. Р.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи№ 908/137/18
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД" (далі - ТОВ "ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД")
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,
на стороні позивачів - ОСОБА_7,
на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України", Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, ДТЕК ХОЛДИНГЗ ЛІМІТЕД (DTEK HOLDINGS LIMІTED), ДТЕК ЕНЕРДЖІ Б.В. (DTEK ENERGY B.V.), ДЖІ. ПІ. ЕЛ. ІНДЖЕН ПАУЕР ЛІМІТЕД (GPL INGEN POWER LIMITED), ДТЕК ОЙЛ ЕНД ГАЗ Б.В. (DTEK OIL&GAS B.V.), Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ЕНЕРГО", Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ", Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу"
про визнання правочинів недійсними,
за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9
на рішення Господарського суду міста Києва від 18 липня 2018 року
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 грудня 2018 року,
У С Т А Н О В И Л А:
У січні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до господарського суду з позовом до ТОВ "ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД" про визнання недійсними правочинів щодо зобов`язання акціонерів Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - Товариство) продати прості акції на вимогу відповідача у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Товариства від 06 грудня 2017 року №14.
Позов мотивований тим, що правочин щодо обов`язкового викупу акцій Товариства на підставі статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" є неправомірним, здійсненим у порушення норм Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Господарський суд міста Києва рішенням від 18 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що підстави, порядок та умови примусового відчуження акцій визначені законом - статтею 652 Закону України "Про акціонерні товариства"; законом передбачений обов`язок попереднього та повного відшкодування вартості акцій, тому процедура сквіз-аут не порушує право власності міноритарних акціонерів та принцип законності в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
У січні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, неправильно витлумачили Конституцію України, не застосували норми Цивільного кодексу України, Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Зокрема, скаржники вважають наявними підстави для застосування частини шостої статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з невідповідністю статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" положенням статті 41 Конституції України.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 07 лютого 2019 року відкрила касаційне провадженнята ухвалою від 02 липня 2019 року на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов зазначеного висновку з огляду на таке.
Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII ратифікована Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода). Відповідно до статті 480 Угоди додатки і протоколи до цієї Угоди є її невід`ємною частиною. Додатком XXXIV "Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит" розділу V "Економічне і галузеве співробітництво" передбачено, що Україна зобов`язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства ЄС у наступні встановлені терміни, зокрема: Директива № 2004/25/ЄС Європейського парламенту та Ради від 21 квітня 2004 року про заявки та пропозиції ціни поглинання; графік: положення Директиви мають бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Таким чином, Україна взяла на себе зобов`язання з упровадження в своє законодавство положень Директиви у строки, визначені в Додатку XXXIV до Угоди.
Отже, фактично ставлячи під сумнів правомірність посилання на Директиву при прийнятті законодавства про "squeeze-out" (Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах", яким запроваджена стаття 652 Закону України "Про акціонерні товариства"), скаржник не погоджується з тим, що Угода про асоціацію та додатки до неї є частиною національного законодавства.
Зазначаючи, що пропозиції щодо міжнародних договорів України, яким в тому числі є і Угода, подаються після проведення Міністерством юстиції України правової експертизи щодо відповідності проекту міжнародного договору Конституції та законам України, скаржник також ставить під сумнів дотримання передбаченої чинним законодавством процедури під час ратифікації Угоди.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що можливість ставлення під сумнів конституційності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" щодо запровадження статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства", прийнятого на виконання зобов`язань України за Угодою щодо імплементації положень Директиви, є виключною правовою проблемою, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.