Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 347/1327/16
провадження № 61-21203св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Яблунівська селищна рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану ОСОБА_5, на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2016 року в складі судді Бельмеги М. В. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2017 року в складі колегії суддів: Проскурніцького П. І., Горейко М.Д., Ясеновенко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні заїзною дорогою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 0,0664 га цільовим призначенням для обслуговування цього житлового будинку, що розташовані по АДРЕСА_1 . До цього господарства є єдина заїзна дорога з боку вулиці Мазепи, яка належить до доріг місцевого значення і є землею комунальної власності.
Відповідачі, які є його сусідами, не дають можливості користуватися цією дорогою, оскільки фактично протиправно захопили її та перегородили дорогу вантажним автомобілем і різними будівельними матеріалами. На неодноразові вимоги забрати з дороги вантажний автомобіль, будівельні матеріали та не чинити позивачу перешкод у використанні заїзної дороги, відповідачі не реагують.
За зверненням позивача до селищної ради про захист від незаконних посягань відповідачів на заїзну дорогу, яка належить до комунальної власності селища та є дорогою для заїзду до його господарства, це питання було розглянуто на засіданні комісії з земельних відносин, яка своїм рішенням від 11 червня 2016 року підтвердила факт неправомірних дій відповідачів та зобов`язала їх прибрати вантажний автомобіль, будівельні матеріали та не чинити перешкод у користуванні заїзною дорогою. Однак відповідачі не виконали цих зобов`язань комісії.
Після чого він звернувся із цього приводу із заявою до Яблунівської селищної ради, яка 22 червня 2016 року на черговій сесії прийняла рішення, яким зобов`язано ОСОБА_2 прибрати з проїзної частини дороги будівельні матеріали та автомобілі до 10 липня 2016 року, однак і це рішення не виконано.
Враховуючи наведене, позивач просив зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 протягом тридцяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, забрати вантажний автомобіль, дерев`яні дошки та інші будівельні матеріали з проїзної частини заїзної дороги з вулиці Мазепи до житлового будинку АДРЕСА_1, та зобов`язати не чинити йому перешкод у користуванні вказаною заїзною дорогою.
Рішенням Косівського районного суду від 01 грудня 2016 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3, ОСОБА_2 протягом тридцяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, забрати вантажний автомобіль, дерев`яні дошки та інші будівельні матеріали з проїзної частини заїзної дороги з вулиці Мазепи до житлового будинку АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надалі не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні заїзною дорогою з вулиці Мазепи до будинку АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що належного позивачу будинку є єдина заїзна дорога з боку вулиці Мазепи у селищі Яблунів Косівського району, якою останній не може належним чином користуватися у зв`язку з тим, що відповідачі чинять йому перешкоди в цьому.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги не спростували правильність висновків суду при вирішенні спору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У лютому 2017 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що оскаржувані рішення ухвалені виключно на доказах наданих стороною позивача, а відповідачам безпідставно відмовлено в задоволенні поданих ними клопотань про витребування доказів. Враховуючи наведене, судами не встановлено фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
12 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції, чинній на час їх ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.