Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 347/590/16-ц
провадження № 61-31813св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2017 року в складі судді Крилюк М. І. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Горейко М. Д., Малєєва А. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування та заяви недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що сторони з 21 жовтня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2015 року.
Ухвалами Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2012 року та від 28 квітня 2012 року між сторонами затверджено мирову угоду про поділ майна подружжя.
Після розірвання шлюбу та поділу майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, проте у подальшому стосунки погіршилися, тому відповідач наполягала розділити спільне майно подружжя у нотаріуса.
Позивач 01 жовтня 2015 року прийшов до нотаріуса для поділу майна подружжя та підписав документи, не прочитавши їхнього змісту, та у подальшому з`ясував, що це були договори дарування 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1499 га у с. Рожнів Косівського району Івано-Франківської області.
Також 01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 підписав заяву, якою стверджував, що нежитлова будівля (" ІНФОРМАЦІЯ_1") на АДРЕСА_1, яка побудована під час шлюбу сторін, є особистою приватною власністю ОСОБА_2 .
Вказував, що він не мав наміру дарувати вказане майно та підписувати заяву, тобто помилявся щодо обставин, які мають істотне значення. Також позивач не усвідомлював значення своїх дій під час вчинення спірних правочинів, оскільки перебував у стресовому стані.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати недійсними: договір дарування від 01 жовтня 2015 року 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, договір дарування від 01 жовтня 2015 року 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1499 га у с . Рожнів Косівського району Івано-Франківської області та нотаріально посвідчену заяву від 01 жовтня 2015 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем та його представником не подано до суду жодних доказів, які були б підставою для визнання спірних правочинів та заяви позивача недійсними з підстав, передбачених статтями 225, 229 ЦК України.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що ОСОБА_1 мав намір на укладення саме договорів дарування, а не іншого правочину. Сам текст договорів викладено чітко, однозначно, без можливості двоякого розуміння його змісту.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 на момент посвідчення спірних правочинів міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час підписання спірних договорів та заяви позивач не розумів значення своїх дій, а з їхнім змістом ознайомився лише наступного дня.
Також вказані правочини вчинені під впливом помилки, тому суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин статтю 229 ЦК України.
Наміру безкоштовно відчужувати спірне майно позивач не мав, він вважав, що фактично відбувається поділ майна подружжя.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2017 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що, підписуючи спірні договори дарування та заяву, позивач розумів значення своїх дій та бажав настання відповідних правових наслідків. Вказані обставини також підтверджено висновком експерта.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
29 травня 2018 справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 21 жовтня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2015 року у справі № 347/1920/15, що набрало законної сили.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2011 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 28 квітня 2012 року, в справі № 2-238/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя затверджено мирову угоду.
На виконання вказаного судового рішення кожен із сторін у 2012 році зареєстрував право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1499 га у с. Рожнів Косівського району Івано- Франківської області.
Право власності на об`єкт незавершеного будівництвом " ІНФОРМАЦІЯ_1" на АДРЕСА_1 за наслідками мирової угоди зареєстровано не було, за відсутності відомостей про ступінь готовності будівлі.
Після проведеного розподілу майна сторони продовжували спільно проживати до вересня 2015 року.
Приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Маркуц У. М. посвідчено договір дарування від 01 жовтня 2015 року, зареєстрований у реєстрі за № 1028, відповідно до умов якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 .
Також приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Маркуц У. М. посвідчено договір дарування від 01 жовтня 2015 року, зареєстрований у реєстрі за № 1030, відповідно до умов якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1499 га у с . Рожнів Косівського району Івано-Франківської області.
Право власності на вказані житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку зареєстровано 03 жовтня 2015 року за ОСОБА_2 на підставі вищевказаних договорів дарування, що стверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, ОСОБА_1 01 жовтня 2015 року підписано заяву, справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріусом Маркуц У. М. за реєстровим № 1032, згідно з якою ОСОБА_1 стверджував, що нежитлова будівля "ІНФОРМАЦІЯ_1" на АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_2 . Будь-яких претензій до ОСОБА_2 не має. Текст заяви ОСОБА_1, прочитаний, її зміст зрозумілий і відповідає його волі, в чому і розписується.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2016 року призначено судово-психіатричну експертизу.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 11 листопада 2016 року ОСОБА_1 на час складання договорів дарування 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1499 га у с. Рожнів Косівського району Івано-Франківської області не страждав хронічним стійким психічним розладом та не перебував у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, виявляв органічний розлад особистості та поведінки з нерізко вираженим психоорганічним синдромом. ОСОБА_1 за своїм психічним станом на момент посвідчення вказаних договорів дарування міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.