ПОСТАНОВА
Іменем України
16 серпня 2019 року
Київ
справа №815/6985/15
адміністративне провадження №К/9901/11583/18, К/9901/11586/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Уханенка С.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
касаційні скарги Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року (головуючий суддя - Бжассо Н.В. судді - Іванов Е.А., Токмілова Л.М) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року (головуючий суддя - Осіпов Ю.В., судді - Золотніков О.С., Скрипченко В.О.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини
про визнання нечинною та скасування постанови,-
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
11 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: урядовий уповноважений у справах Європейського Суду з прав людини, в якому просив визнати нечинною і скасувати постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження ВП №42621231 від 30.06.2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Васильєв та інші проти України" щодо нього не виконане у повному обсязі, адже згідно із виконавчим листом йому мали зробити перерахунок пенсії і сплачувати її надалі пожиттєво, оскільки пенсія є щомісячною довічною виплатою. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини, Пенсійному Фонду України необхідно виконати рішення Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року. Посилання щодо пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 5 статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейского суду з прав людини" є необґрунтованими. На даний час, рішення Європейського Суду виконане лише в частині моральної компенсації, рішення національного суду Україною не виконується, Пенсійним фондом України рішення ігнорується.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 у повному обсязі.
Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №42621231 від 30.06.2015 року Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Суд першої інстанції виходив з того, що справедлива сатисфакція у розмірі 34748,63 грн. (еквівалент 2000 євро) була перерахована позивачу платіжним дорученням №6030 від 24.09.2014. Згідно з інформацією, наданою Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 було здійснено перерахунок та виплату пенсії відповідно до рішення Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року по 31.10.2011 року. Суд визнав безпідставним посилання державного виконавця у постанові про закінчення виконавчого провадження ВП №42621231 від 30.06.2015 року на те, що у рішенні у справі "Великода проти України" викладена нова позиція Європейського суду щодо таких скарг, яка підлягає застосуванню як частина національного законодавства та зазначив, що державний виконавець дійшов передчасного висновку, прийнявши постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки Європейським судом у справі "Великода проти України" розглядався позов заявниці зі скаргами на те, що починаючи з 01.11.2011 року розмір її пенсії було зменшено, незважаючи на рішення суду від 19.01.2010 року (рішення Єнакіївського міського суду від 20.02.2012 року), тобто у вказаному рішенні були дослідженні інші обставини справи, ніж у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Васильєв та інші проти України" №29266/08 від 13.02.2014 року. Суд дійшов висновку, що позивачу згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року у справі "Васильєв та інші проти України" повинна довічно сплачуватись пенсія за віком, яка встановлена та перерахована відповідно до рішення Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року апеляційні скарги Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року - без змін.
Апеляційний суд зазначив, що зміна правової позиції Європейського Суду з прав людини по аналогічних спорах не може вважатися законною підставою для закриття виконавчого провадження стосовно позивача, відносно якого Європейським Судом з прав людини також прийнято рішення, але з протилежною позицією. Суд вказав на те, що рішення у справі "Васильєв та інші" в будь-якому випадку мало бути виконане, тобто, перерахунок пенсії ОСОБА_1 мав бути здійснений на підставі рішення Європейського суду щонайменш, за період з 01.11.2011 року по 03.06.2014 рік (дати прийняття рішення Європейського суду з прав людини у справі "Великода проти України"), чого, в даному випадку, зроблено не було, а відтак, закриття виконавчого провадження вчинено державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України передчасно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
16 червня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі - скаржник-1) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, в якій третя особа просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник-1 посилається на те, що справедлива сатисфакція та пеня за несвоєчасне виконання рішення національного суду виплачені позивачу, заборгованість за виплатами по рішенню суду також відсутня. Так, позивачу здійснено перерахунок та виплату пенсії з 26.05.2009 року по 31.10.2011 року в сумі 169463,56грн. щодо подальшого виконання рішення національного суду скаржник зазначає, що у зв`язку зі змінами в законодавстві пенсія позивача від дати набрання чинності цими змінами підлягає перерахунку у відповідності до встановлених ними приписів. Вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що підставою для закриття виконавчого провадження є зміна правової позиції Європейського суду з прав людини, адже підставами для закриття виконавчого провадження є саме фактичне виконання рішення Європейського суду у повному обсязі. Також вказує на суперечність висновків суду щодо необхідності виконання рішення національного суду до 03.06.2014 року (дати прийняття рішення Європейського суду з прав людини у справі "Великода проти України") статтям 1, 8, 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Позивачем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в обґрунтування яких останній послався на безпідставність доводів касаційної скарги. Позивач зазначає, що ним була отримана сатисфакція та пеня за несвоєчасну виплату справедливої сатисфакції, проте вважає, що рішення національного суду не виконано у повному обсязі. Позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
16 червня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - скаржник-2) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, в якій відповідач просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Касаційна скарга скаржника-2 вмотивована аналогічними підставами, наведеними в обґрунтування касаційної скарги скаржника-1.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року у справі №2-3135/10 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Торезі про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м.Торезі перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності (основну та додаткову) відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 26.05.2009 року.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року у справі "Васильєв та інші проти України" (в тому числі розглянута заява позивача 62374/12 від 18.09.2012 року) визнано порушення пункту першого статті 6 Конвенції та статті 1 протоколу до Конвенції, статті 13 Конвенції. Зокрема, в рішенні зазначено, що держава-відповідач протягом трьох місяців має забезпечити виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, вказаним у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також додатково сплатити суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам на ці суми, ці суми повинні бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу: зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточної виплати на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
21.03.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжовим М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42621231 з виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Васильєв та інші проти України" №29266/08 від 13.02.2014 року.
Відповідно до довідки про направлення до регіональних штабів з питань соціального забезпечення громадян України від 06.08.2014 року №488, яка видана начальником групи управління транзитного пункту зустрічі внутрішньо переміщених осіб Донецької області (м. Красноармійськ) майором служби цивільного захисту Бєлінським О.Г., ОСОБА_1 направлено до м. Одеси.
Відповідно до довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 27.10.2014 року №5111/318 ОСОБА_1 перемістився з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) до Одеської області, Білгород-Дністровський район, смт. Сергіївка, “ Сенетатя", вул. Леніна,5.
20.05.2015 року, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 перемістився з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) до Одеської області, Білгород-Дністровський район, смт. Сергіївка, "Сенетатя", вул. Леніна,5, відділом примусового виконання рішень направлено до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області вимогу державного виконавця №693/11-В, в якій зазначено: з метою недопущення порушення прав та інтересів стягувача, управлінню Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області у триденний строк з моменту отримання даної вимоги, повідомити відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, стягувача та урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про повне чи часткове виконання рішення Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року, з наданням підтверджуючих документів та зазначенням перерахунку.
17.06.2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області, в якій просив виконати рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 року про виконання рішення національного суду, а саме рішення Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року, яке не виконується з 01.11.2011 року.
Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області листом від 25.06.2015 року повідомило позивача, що згідно резолютивної частини рішення Торезького міського суду Донецької області від 13.07.2010 року судом зобов`язано здійснити перерахунок пенсії по інвалідності управління ПФУ в м. Торезі. Оскільки, боржником по справі є управління ПФУ в м. Торезі Донецької області, а не управління Пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області, управління не має законних підстав для виконання рішення суду. Згідно електронної пенсійної справи, яка надійшла до управління з управління ПФУ в м.Торез Донецької області, було проведено нарахування та виплата пенсії за даним рішенням суду управлінням Пенсійного фонду України м. Торез Донецької області в сумі 6860,00 грн. по 31.10.2011 року. З 01.11.2011 року розмір пенсії обчислювався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011. За матеріалами електронної пенсійної справи заборгованість за виплатами по рішенню суду відсутня.
30.06.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжовим М.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №42621231 з виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Васильєв та інші проти України" №29266/08 від 13.02.2014 року.
Вказаною постановою встановлено, що рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом. Грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням №6030 від 24.09.2014 у розмірі 34748,63 грн. (еквівалент 2000 евро) та платіжним дорученням №1460 від 24.06.2015 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 481,95 грн. Відповідно до листа Управління пенсійного фонду України в м. Білгороді-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області від 09.06.2015 року №5401/07 за матеріалами електронної пенсійної справи заборгованість за виплатами по рішенню суду відсутня. Листом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 03.10.2014 № 43500-0-61-14/12.0.1 повідомлено, що Європейський суд у своїй ухвалі у справі "Великода проти України", у якій заявниця скаржилась на невиконання рішення, яким управління Пенсійного фонду України було зобов`язано здійснити перерахунок та виплачувати їй пенсію з 01.12.2008 року, визнав заяву неприйнятною як повністю необґрунтовану. Європейський суд дійшов висновку "що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов`язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 1 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав". У рішенні у справі "Великода проти України" викладена нова позиція Європейського суду щодо таких скарг, яка підлягає застосуванню як частина національного законодавства.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
А згідно зі ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Порядок виконання рішень ЄСПЛ регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV (далі - Закон №3477-IV), Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV), іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені Законом.
Згідно із приписами ст.6 Закону №606-XIV державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до положень п.9 ч.2 ст.17 Закону №606-XIV, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: рішення Європейського Суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини".
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.