П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 191/103/16-ц
провадження № 61-31392 св 18
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приват банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват банк" на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року в складі судді Бондаренко Г.В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла станом на 30 листопада 2016 року в розмірі 40706,06 грн та складається з: 7996,53 грн - заборгованість за кредитом; 27594,96 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2700,00 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1914,57 грн - штраф (процентна складова).
Обґрунтовуючи позовні вимоги банк зазначав, що відповідно до укладеного договору б/н від 16 травня 2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Через неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, станом на 30 листопада 2016 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 40706,06 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що докази, якими позивач обґрунтовує факт отримання відповідачем кредитних коштів, зокрема, копія паспорта та анкета-заява, є неналежними, оскільки на момент оформлення кредитного договору від 16 травня 2013 року паспорт відповідача серії НОМЕР_2 від 30 вересня 2002 року, на дані якого оформлено спірний кредит, був втрачений.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У поданій касаційній скарзі ПАТ КБ "Приват банк" просило скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 рокуй ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 191/103/16-ц із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій, на думку заявника, є помилковими, оскільки судами була надана невірна оцінка наявним у справі доказам, а також не повно досліджено матеріали справи. Зокрема, заявник вказує на те, що у справі не проводилась почеркознавча експертиза та не встановлено, що підпис в анкеті-заяві належить не відповідачу. Крім того зазначає, що відповідач не оспорювала дійсність правочину.
Доводи інших учасників справи
Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що підстав для скасування судових рішень у цій справі немає, оскільки судами на підставі наявних в матеріалах справи доказів установлено, що відповідач не укладала договір з банком. Вважає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовими рішеннями.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Під час розгляду справи суди установили, що 16 травня 2013 року між ПАТ КБ "Приват банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого остання отримала кредит в розмірі 8000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Суди також установили, що ОСОБА_1 16 липня 2012 року звернувся із заявою до Синельниківського РСТУДМС України в Дніпропетровській області про втрату паспорта, новий паспорт був їй виданий 04 липня 2013 року. А в період з травня 2012 року по 2015 рік невідома особа, скориставшись втраченим паспортом громадянки ОСОБА_1, шахрайським шляхом отримувала кредити в різних банківських установах.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.