ПОСТАНОВА
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №686/8698/17
адміністративне провадження №К/9901/13775/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №686/8698/17
за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення про зняття з обліку і анулювання реєстрації транспортного засобу та поновлення прав на його реєстрацію
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючий - Капустинського М.М., суддів: Охрімчук І.Г., Моніча Б.С.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення про зняття з обліку і анулювання реєстрації транспортного засобу марки Мерседес-Бенц 320 державний номерний знак НОМЕР_1 та поновлення права на його реєстрацію.
Рішенням Хмельницький окружний адміністративний суд від 17 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
17 жовтня 2018 року представник позивача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року у справі №686/8698/17 була повернута позивачу оскільки до апеляційної скарги ОСОБА_1, яка підписана представником позивача ОСОБА_2 не додано довіреності, а строк довіреності доданої до матеріалів справи вже закінчився.
01 лютого 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), визнано неповажними, наведені в заяві ОСОБА_1 підстави поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року у справі №686/8698/17 на підставі п. 4 ч. 1 статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у встановлений термін вказані в ухвалі недоліки не усунені, заявником не подано до суду достатні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного провадження, а тому суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
14 травня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, в якій скаржник просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки поясненням скаржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення. Строк на апеляційне провадження було пропущено у у зв`язку з хворобою представника позивача, а тому останній не міг звернутися вчасно до суду, оскільки всі документи, що стосуються справи знаходилися безпосередньо у представника ОСОБА_2, що унеможливило звернутися до суду у встановлений законом строк. Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано те, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду винесене 17 вересня 2018 року, а строк довіреності представника позивача ОСОБА_2 закінчився 13 липня 2018 року. Також вказує, копії оскаржуваної ухвали та ухвали про залишення апеляційної скарги без руху позивач не отримував, а тому, апеляційний суд, не перевіряючи достовірність підпису про вручення поштових відправлень, порушив право позивача на апеляційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді (суддя - доповідач) Стрелець Т.Г., суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л. від 16 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року №723/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Стрелець Т.Г. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
13 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1, закінчено підготовчі дії по справі та призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
13 серпня 2019 року суддя Загороднюк А.Г. заявив самовідвід щодо розгляду цієї касаційної скарги, який мотивований тим, що він брав участь у вирішенні адміністративної справи №686/8698/17 в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою від 13 серпня 2019 року заяву судді Загороднюка Андрія Григоровича про самовідвід задоволено. Відведено суддю Загороднюка Андрія Григоровича від участі у розгляді справи № 686/8698/17.
14 серпня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Білак М.В., Соколов В.М.
Позиція інших учасників справи
01 липня 2019 року від Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судами першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Розгляд справи просив провести без участі їхнього представника.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Право на суд, аспектом якого є доступ до суду, є однією із гарантій основоположного права на справедливий суд. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012) (пункт 78). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (пункт 82).
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.