ПОСТАНОВА
Іменем України
16 серпня 2019 року
Київ
справа №819/2418/15
адміністративне провадження №К/9901/7054/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Уханенка С.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу управління МВС України в Тернопільській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року (головуючий суддя - Коваль Р.Й., судді - Довгополов О.М., Судова-Хомюк Н.М.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до управління МВС України в Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом та просив визнати протиправним і скасувати наказ відповідача від 7 серпня 2015 року № 235 о/с "По особовому складу" в частині звільнення його з органів внутрішніх справ; поновити його на попередньо займаній посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) управління карного розшуку кримінальної міліції (надалі - УКР КМ) УМВС України в Тернопільській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу; зобов`язати відповідача протягом трьох календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, внести зміни до його трудової книжки; стягнути з відповідача на його користь 300 000 грн. відшкодування моральної шкоди та зобов`язати відповідача надати суду звіт про виконання постанови протягом десяти днів після одержання її копії у частині негайного поновлення його на службі в органах внутрішніх справ України.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що при винесенні наказу про його звільнення не було враховано, що займана ним посада не підлягала скороченню, оскільки в структурному підрозділі УМВС України в Тернопільській області, в якому він працював до звільнення, не відбувалось скорочення чисельності чи штату працівників, а відбувалась реорганізація. Крім того, звільнення було проведено з порушенням вимог ст.49-2 КЗпП України в частині ознайомлення з вакантними посадами одночасно з попередженням про звільнення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Відмовляючи в позовних вимогах, суд виходив з того, що у підрозділах кримінальної міліції УМВС України в Тернопільській області скорочення штату відбулося, оскільки штатна чисельність до реорганізації становила 15 посад, а після реорганізації - 13. Крім того, судом встановлено, що керівництвом УМВС України в Тернопільській області надавалась можливість позивачу вибрати одну із запропонованих посад, проте такою можливістю ОСОБА_1 не скористався. Разом з тим, рапорт на ім`я начальника УМВС України в Тернопільській області про призначення його на посаду оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку кримінальної міліції Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області був поданий позивачем 7 серпня 2015 року, із запізненням - в день його звільнення із займаної посади. Також, суд дійшов висновку, що право вирішувати питання про використання ОСОБА_1 на службі при скороченні штату належить виключно керівнику УМВС в області.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було частково задоволено. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року - скасовано.
Прийнято по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ управління МВС України в Тернопільській області від 7 серпня 2015 року № 235 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції управління МВС України в Тернопільській області з 08 серпня 2015 року.
Стягнуто з управління МВС України в Тернопільській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 08 серпня 2015 року по 20 січня 2016 року, в сумі 10 745 (десять тисяч сімсот сорок п`ять) грн. 60 коп., з утриманням з цієї суми податків, обов`язкових зборів та платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вказав, що, аналізуючи перелік змін до штатних розписів, судом встановлено, що відповідно до наказу МВС України № 600 від 22 травня 2015 року було ліквідовано управління по боротьбі з організованою злочинністю (12 штатних одиниць), а управління карного розшуку відповідача збільшено на 10 штатних одиниць. При цьому сектор розкриття злочинів проти особи УКР УМВС України в Тернопільській області, в якому працював позивач, було збільшено із 3 штатних одиниць до 5 штатних одиниць, тобто скорочення чисельності штатів у секторі не було. Суд вказав, що звільнення за підпунктом "г" пункту 64 Положення можливе при відсутності можливості подальшого використання на службі особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, проте відповідачем не доведено належними доказами неможливість подальшої служби позивача, оскільки відповідно до довідки УМВС України в Тернопільській області від 14.09.2015 року № 2/24-2983 за період з 01 червня по 07 серпня 2015 року в УКР УМВС України в Тернопільській області були вакантні посади (в т.ч. оперуповноважених і старших оперуповноважених). Крім того, суд взяв до уваги наявний в матеріалах справи рапорт позивача від 07.08.2015 року про погодження позивача із запропонованою посадою оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку КМ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області, із резолюціями від того ж числа заступників начальника УМВС та УКР УМВС і начальника Тернопільського МВ, у яких вони не заперечували по суті рапорту. За таких обставин, суд зазначив, що відповідач підлягає поновленню на попередньо займаній посаді, зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обчисленого згідно із Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
29 лютого 2016 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, в якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що керівництвом УМВС України в Тернопільській області надавалась можливість позивачу вибрати одну із запропонованих посад, проте він від зазначених посад відмовився. Разом з тим, рапорт на ім`я начальника УМВС України в Тернопільській області про призначення його на посаду оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку кримінальної міліції Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області був поданий позивачем 7 серпня 2015 року (день звільнення з займаної посади), тобто вже після підписання та реєстрації наказу про звільнення позивача. Стосовно інших вакантних посад в управлінні МВС України в Тернопільській області, скаржник зазначив, що дані посади вже були запропоновані конкретним особам, посади яких також підлягали скороченню і вже тривав збір документів для їх призначення на дані посади.
Позивачем до Суду не надано відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 відповідно до наказу УМВС України в Тернопільській області від 4 лютого 2002 року №007/с був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ. По день звільнення позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ, за час якої отримав звання майора міліції, а на дань звільнення обіймав посаду старшого оперуповноваженого (за рахунок посади старшого оперуповноваженого в ОВС) сектору розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку кримінальної міліції УМВС України в Тернопільській області.
Відповідно до Наказу МВС України №600 від 22 травня 2015 року "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах кримінальної міліції ГУМУС, УМВС" проведено реорганізацію окремих підрозділів УМВС в Тернопільській області внаслідок якої було скорочено 15 посад та введено 13 посад (а.с.36-38).
Даний наказ був продубльований наказом УМВС України в Тернопільській області №963 від 2 червня 2015 року №963 "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах кримінальної міліції УМВС" (а.с.23-24).
На виконання вищезазначених наказів УМВС в Тернопільській області видано наказ від 3 червня 2015 року №973 "Про попередження про наступне звільнення, у зв`язку із скороченням штатних посад в підрозділах УМВС в області", яким попереджено про наступне звільнення працівників реорганізованих структурних підрозділів УМВС в області в тому числі і ОСОБА_1 . З відмітки на копії вищезазначеного наказу видно, що позивач ознайомився з ним 5 червня 2015 року (а.с.82-83).