ПОСТАНОВА
Іменем України
16 серпня 2019 року
Київ
справа №806/3098/15
адміністративне провадження №К/9901/6865/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/3098/15
за позовом ОСОБА_1 до Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними дій, стягнення невиплачених коштів при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку
за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану в її інтересах представником ОСОБА_2,
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016, ухвалену колегією у складі головуючого судді Жизневської А.В., Котік Т.С., Малахової Н.М.
У С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, в подальшому замінено відповідача Овруцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області на її правонаступника Овруцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області (надалі - відповідач, Овруцька ОДПІ), в якому з урахуванням змін та уточнень до позовних вимог просила визнати протиправними дії Овруцької ОДПІ щодо недонарахування та не виплати при звільненні посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, винагороди за вислугу років та надбавки за вислугу років, стягнути з Овруцької ОДПІ суму у загальному розмірі 25755,20 грн., з яких: недонараховані та невиплачені при звільненні: посадовий оклад у сумі 34,70 грн., надбавка за спеціальне звання у сумі 1,89 грн. та винагорода за вислугу років у сумі 10,99 грн. та надбавка за вислугу років у сумі 15557,22 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 18 червня 2015 року (з наступного після пред`явлення до відповідача вимоги про розрахунок) до 12 жовтня 2015 року (до постановлення рішення у даній справі) в сумі 10150,40 грн. (а.с.91).
Позовні вимоги мотивовані тим, що при обчисленні посадового окладу, надбавки за спеціальне звання та винагороди за вислугу років бухгалтерією податкової інспекції були допущені арифметичні помилки. На думку позивача посадові особи податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби і має нараховуватися надбавка за вислугу років за нормами Закону України "Про державну службу".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року позов задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу при звільненні посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, винагороди за вислугу років і надбавки за вислугу років та стягнуто на користь позивача не нарахованих та не виплачених при звільненні посадовий оклад в сумі 34,70 грн., надбавку за спеціальне звання в сумі 1,89 грн., винагороду за вислугу років в сумі 10,99 грн., надбавку за вислугу років в сумі 15557,22 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 18 червня 2015 року до 12 жовтня 2015 року у розмірі 10150,40 грн., а також судових витрат в сумі 4 397,60 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплати одночасно двох надбавок за вислугу років, передбачених Законом України "Про державну службу" і постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013. Також суд першої інстанції вважав доведеним, що при здійсненні розрахунку відповідачем внаслідок арифметичних помилок позивачу не донараховано та не виплачено посадового окладу та надбавки за спеціальне звання за спірний період також згідно із Законом України "Про державну службу".
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року апеляційна скарга Овруцької ОДПІ задоволена, постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 806/3098/15 скасована, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не має права на одночасне отримання двох різновидів доплат до заробітної плати у вигляді надбавки за вислугу років за період роботи на різних посадах в Овруцькій МДПІ, а саме надбавки за вислугу років за Законом України "Про державну службу" та надбавки за вислугу років яку отримувала позивач як посадова особа органів державної податкової служби, що має спеціальне звання, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013 "Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання".
Також судом апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 за період з 01.08.2001 по 24.01.2012 отримала в повному обсязі доплату за вислугу років як особа, що має спеціальне звання, а тому її право на отримання заробітної плати в повному обсязі не порушено і судовому захисту не підлягає. Проведення з нею розрахунку при звільненні в повному обсязі за висновком суду апеляції свідчить також про безпідставність позовних вимог щодо стягнення певних коштів за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
08 лютого 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_1, якою він просив скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права на підставі неповно з`ясованих обставин та неправильного тлумачення правових норм, без врахування висновків, викладених в рішеннях Верховного Суду України, що в свою чергу призвело до скасування законної та обґрунтованої постанови суду першої інстанції.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби (аналогічні правові позиції неодноразово викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалах від 27.06.2014 у справі № К/9991/78855/11, від 29.10.2014 у справі № К/800/39422/13, від 21.04.2015 у справі № К/800/37341/13, від 14.05.2015 у справі № К/800/11639/13 та Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 08.0.2013 у справі № 21-275а13, та від 22.10.2013 у справі № 21-34а13, який в свою чергу дає право на отримання надбавки за вислугу років згідно статті 33 Закону України "Про державну службу".
На переконання позивача правова позиція, викладена в оскаржуваній постанові, не узгоджується із правовою позицією, яку викладено в рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, в постанові від 29 січня 2009 року № к-36420/06, в ухвалах від 18 травня 2011 № К/9991/9018/11 від 27 травня 2014 року № К/9991/15277/12, в яких зазначено, що:
- терміни "надбавка за вислугу років" та "винагорода за вислугу років" є різними за юридичним змістом, рівнем правового регулювання тощо;
- за своєю правовою природою "надбавка за вислугу років" та "винагорода за вислугу років" у розумінні статті 33 Закону України "Про державну службу" є окремими складовими заробітної плати.
Щодо перенесення робочих днів та виникнення у зв`язку з цим помилок у нарахуванні заробітної плати арифметичних помилок скаржник вказувала, що оклад і надбавка за спеціальне звання не пов`язані з нормами тривалості робочого часу, які встановлюються Кодексом законів про працю України. Внаслідок арифметичних помилок за підрахунками позивача їй недонараховано та не виплачено посадовий оклад в сумі 34,70 грн., надбавку за спеціальне звання в сумі 1,89 грн., винагороду за вислугу років в сумі 10,99 грн.
Відмова у задоволенні позову ОСОБА_1 призведе до позбавлення права на справедливий розгляд її справи, чим буде порушено пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року (Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав то обов`язків цивільного характеру) та позбавлення її права мирно володіти своїм майном, тобто позбавлення її права на нарахування та отримання заробітної плати в повному обсязі, в т.ч. складових заробітної плати посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, винагороди за вислугу років та надбавки за вислугу років, встановленої Законом України "Про державну службу", чим буде порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції прав людини і основоположних свобод (Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали справи №806/3098/15 передано до Верховного Суду.
22 січня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Желтобрюх І.Л., судді Бевзенко В.М., Білоус О.В.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року №561/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою та призначено в попереднє судове засідання.
Позиція інших учасників справи
09 березня 2016 року Овруцькою ОДПІ направлено заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, де просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року без змін.
В обґрунтування поданих заперечень відповідач погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 через відсутність права на одночасну виплату винагороди за вислугу років, як посадовій особі органів державної податкової служби, яка має спеціальне звання, та надбавки вислугу років, як державному службовцю. Одночасно, акцентує увагу, що позивачем при розрахунку не враховано вимог частини 3 статті 67 КЗпП України та розпоряджень Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів", у зв`язку з чим розрахунок позивача не міг бути взятий за основу при розрахунку посадового окладу, надбавки за спеціальне звання та винагороди за вислугу років.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
ОСОБА_1 у період з 1 грудня 1995 року до 24 січня 2012 року працювала на різних посадах в Овруцькій МДПІ, що підтверджено копією трудової книжки (а.с.8-16).
1 грудня 1995 року позивач прийнята на посаду державного податкового інспектора сектору реєстрації та контролю застосування ЕККА за конкурсом ДПІ по Овруцькому району (а.с.9).
6 грудня 1995 року присвоєно спеціальне звання - "Інспектор податкової служби ІІІ рангу" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1992 року № 559 "Питання державної податкової служби в Україні" (а.с.9).
30 жовтня 1998 року присвоєно спеціальне звання - "Інспектор податкової служби ІІ рангу" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1992 року № 559 "Питання державної податкової служби в Україні" (а.с.12).
1 листопада 2002 року присвоєно чергове спеціальне звання - "Інспектор податкової служби І рангу" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1992 року № 559 "Питання державної податкової служби в Україні" (а.с.13).
24 січня 2012 року відповідно до наказу №3-в від 19 січня 2012 року позивач була звільнена із посади головного державного податкового інспектора з питань організаційно-розпорядчої роботи Овруцької ОДПІ за власним бажанням у зв`язку із досягненням пенсійного віку за ст.38 Кодексу законів про працю України.
Посада, на якій перебувала позивач в період з 01.12.1995 по 24.01.2012, ні положеннями статті 25 Закону України "Про державну службу", ні положеннями розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.97 N 503-р до жодної категорії державних службовців не відносилася, а тому їй жодний ранг державного службовця на час перебування на вказаній посаді не присвоювався.