ПОСТАНОВА
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №703/6814/14-а
адміністративне провадження №К/9901/10536/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 703/6814/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної пенітенціарної служби у м. Києві та Київської області
про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року (суддя Тимошенко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (колегія суддів: Вівдиченко Т.Р., Петрик І.Й., Сорочко Є.О.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
09 грудня 2014 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної пенітенціарної служби у м. Києві та Київської області (далі - відповідач), позовні вимоги якого змінив заявою від 19 лютого 2016 року, в якому просив:
- визнати протиправними дії управління Державної пенітенціарної служби України у м. Києві та Київській області, щодо нарахування та виплати підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при настанні стійкої втрати професійної працездатності, передбаченої частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" та постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12 травня 2007 року "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції";
- стягнути з управління Державної пенітенціарної служби України у м. Києві та Київській області 66018,31 гривень одноразової грошової допомоги.
Позовна заява мотивована тим, що при нарахуванні позивачу одноразової грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції" відповідачем неправильно визначено склад грошового забезпечення, з якого має обчислюватися вказана допомога, а саме, не враховано щомісячну надбавку у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно грошового атестату від 25 червня 2014 року № 14, грошове забезпечення позивача складалося з посадового окладу (922 грн.), окладу за спеціальним званням (130 грн.) та надбавки за вислугу років (368,20 грн.), однак до складу грошового забезпечення позивача не входила надбавка в розмірі 100 % грошового забезпечення, що виключає можливість її включення до складу грошового утримання при визначені розміру одноразової грошової допомоги визначеної Постановою № 707.
Суди попередніх інстанції також дійшли висновку, що Управління Державної пенітенціарної служби у м. Києві та Київській області в частині позовних вимог щодо стягнення з цієї установи на користь позивача банківської послуги в розмірі 511,27 гривень є неналежним відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, і в задоволені позову відмовити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 25 листопада 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 703/6814/14-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 26 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 703/6814/14-а та призначив її до розгляду ухвалою від 14 серпня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 серпня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги інші складові грошового забезпечення, які визначені у грошовому атестаті, не врахували розрахунок грошової допомоги з урахуванням надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби та премії, які зазначені у грошовому атестаті, чим призвели до безпідставного, на думку позивача, зменшення грошової допомоги та порушили конституційні права останнього. Крім того, відповідач безпідставно здійснив перерахунок грошової допомоги на пенсійний рахунок позивача, без згоди останнього, у зв`язку з чим, із перерахованої суми грошової допомоги банком утримано кошти в сумі 511,27 гривень за надані банківські послуги.
Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу частини п`ятої статті 23 Закону України "Про Державну кримінально - виконавчу службу України" від 23 червня 2005 року № 2713-IV, на осіб рядового і начальницького складу кримінально - виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально - виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Відповідно до частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.