ПОСТАНОВА
Іменем України
16 серпня 2019 року
Київ
справа №490/8946/17
адміністративне провадження №К/9901/61501/18
№ К/9901/60685/18
№ К/9901/63472/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Соколов В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 490/8946/17
за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про скасування рішення Миколаївської міської ради від 5 жовтня 2017 року № 27/2 "Про дострокове припинення повноважень міського голови",
за касаційними скаргами:
ОСОБА_2 , до якої приєднався ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: судді - доповідача - Димерлія О.О., суддів: Єщенка О.В., Домусчі С.Д.),
ОСОБА_1 та Миколаївської міської ради на додаткову постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: судді - доповідача - Димерлія О.О., суддів: Єщенка О.В., Домусчі С.Д.)
І РУХ СПРАВИ
1. В жовтні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївської міської ради (надалі - Відповідач, Рада), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Ради від 5 жовтня 2017 року №27/2 "Про дострокове припинення повноважень міського голови".
2. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2018 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним і скасовано рішення 27-ї позачергової сесії Миколаївської міської ради VII скликання від 5 жовтня 2017 року про дострокове припинення повноважень міського голови з дня його ухвалення в повній частині.
3. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, із апеляційними скаргами до суду звернулись депутати Миколаївської міської ради ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) - це особи, які не брали участь у розгляді цієї справи в суді першої інстанції, але вважають, що оскаржуваним рішенням порушено їх права.
4. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2018 року закрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2018 року у справі № 490/8946/17.
5. 13 серпня 2018 року Одеським апеляційним адміністративним судом прийнято додаткову постанову, якою задоволено клопотання представника позивача про прийняття додаткового судового рішення з питань сплати судових витрат. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з правничою допомогою, що була надана позивачу в суді апеляційної інстанції, у сумі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень відповідно до усіх здійснених документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради.
6. У серпні 2018 року до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2018 року звернувся ОСОБА_2 Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за вищенаведеною скаргою.
7. У вересні 2018 року до Верховного Суду звернувся ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 ) із заявою про приєднання до вищезазначеної касаційної скарги ОСОБА_2
8. У вересні 2018 року Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за вищенаведеною скаргою.
9. У жовтні 2018 року Відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року. Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за вищезазначеною скаргою.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Згідно з постановою Миколаївської міської виборчої комісії Миколаївської області від 16 листопада 2015 року № 255 ОСОБА_1 визнано обраним Миколаївським міським головою Миколаївської області.
11. 5 жовтня 2017 року Миколаївською міською радою прийнято рішення № 27/2 "Про дострокове припинення повноважень міського голови". У цьому рішенні Миколаївська міська рада вирішила наступне:
- припинити достроково повноваження міського голови ОСОБА_1 ;
- звільнити ОСОБА_1 із займаної посади відповідно до законодавства України;
- вивести ОСОБА_1 зі складу виконавчого комітету Миколаївської міської ради VII скликання;
- доручити секретарю Миколаївської міської ради Казаковій Тетяні Вікторівні здійснювати повноваження Миколаївського міського голови з моменту дострокового припинення повноважень ОСОБА_1 і до початку повноважень міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до законодавства України;
- доручити секретарю Миколаївської міської ради Казаковій Тетяні Вікторівні підписати рішення Миколаївської міської ради "Про дострокове припинення повноважень міського голови";
- контроль за виконанням даного рішення покласти на секретаря Миколаївської міської ради Козакову Т.В. та постійну комісію міської ради з питань прав людини, законності, гласності, антикорупційної політики, місцевого самоврядування, депутатської діяльності та етики.
12. Не погоджуючись із рішенням Ради від 5 жовтня 2017 року № 27/2 "Про дострокове припинення повноважень міського голови", позивач оскаржив його в судовому порядку, звернувшись із цим позовом.
ІIІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Закриваючи апеляційне провадження за скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржуваними судовими рішеннями першої інстанції, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки депутатів Миколаївської міської ради ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не вирішувалось. А тому, керуючись пунктом 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд апеляційної інстанції закрив провадження.
14. Постановляючи 13 серпня 2018 року додаткову постанову, Одеський апеляційний адміністративний суд, вказав, що з наданих представником позивача документів вбачається, що ОСОБА_1 були понесені витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 150000 грн. під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції. А тому дана сума стягнута на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. ОСОБА_2, звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2018 року (про закриття апеляційного провадження), вказав, що у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для задоволення клопотання Позивача про закриття апеляційного провадження, оскільки таке клопотання було заявлено на стадії процесу, що не передбачає таких процесуальних дій. На думку скаржника, суд після відкриття апеляційного провадження вже надав оцінку його доводам стосовно порушення оскаржуваним рішенням його прав.
16. У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначив про необґрунтованість посилання судом апеляційної інстанції на позицію Верховного Суду України, що висвітлена в ухвалі від 28 лютого 2017 року у справі № 21-3829а16. Вважає, що таким чином суд апеляційної інстанції намагається ототожнити право оскарження правового акту індивідуальної дії з правом на подання апеляційної скарги особою, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, що за законом не є тотожним.
17. Також ОСОБА_2 наголосив, що суд апеляційної інстанції неправильно кваліфікує предмет розгляду - рішення органу місцевого самоврядування, яке за своєю природою і юридичним визначенням відноситься до нормативно-правових актів індивідуальної дії, тобто зачіпає інтереси, визначеного цим рішенням, кола осіб. У свою чергу, скаржник зазначив, що звертаючись із апеляційною скаргою, він захищав свої власні права та інтереси як носія трьох невід`ємних від його особи юридичних статусів одночасно: громадянина України, члена територіальної громади м. Миколаєва та особи, що має представницький мандат, і є депутатом Миколаївської міської ради VII скликання. Окрім того, на думку ОСОБА_2, рішення суду першої інстанції, яке він оскаржував, містить в собі оцінку його дій/пропозицій та оцінку реалізації його прав як протиправну, а відтак напряму вирішує питання про його права.
18. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2018 року, а справу направити для продовження апеляційного розгляду до Одеського апеляційного адміністративного суду.
19. ОСОБА_3 у заяві про приєднання до касаційної скарги вказав, що вимоги касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2018 року підтримує в повному обсязі. Окрім того, зауважив, що суд апеляційної інстанції у даній справі 21 червня 2018 року вже відмовляв у задоволенні клопотанні представника позивача про закриття провадження у даній справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 305 КАС України.
20. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі на додаткову постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року (про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу) вказав, що погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості стягнутої суми судових витрат в розмірі 150 000 грн., однак не погоджується із тим, що ця сума стягнута з відповідача, а не з апелянтів. На думку ОСОБА_1, Рада фактично визнала рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2018 року, оскільки не оскаржувала його в апеляційному порядку. Проте, з матеріалів справи вбачається, що потреба позивача в отриманні професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції була зумовлена діями третіх осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які не погодились із рішенням суду першої інстанції, та, зловживаючи своїми процесуальними правами, відстрочили набрання законної сили рішенням суду першої інстанції на строк понад три місяці. У касаційній скарзі Позивач просив змінити додаткову постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року в частині особи, на яку покладаються судові витрати, а саме: замість стягнення на користь Позивача судових витрат в сумі 150000 грн. з Миколаївської міської ради стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені Позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в сумі 75 000 грн. з ОСОБА_3 та в сумі 75 000 грн. з ОСОБА_2
21. У касаційній скарзі Рада зазначила, що додаткова постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року, з огляду на неоскарження Відповідачем рішення суду першої інстанції, не відповідає положенням частини першої статті 2, частини першої статті 13, частини восьмої статті 139 КАС України, що в свою чергу свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови. На думку Відповідача, судові витрати на правничу допомогу повинні бути покладені на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як на осіб, які подавали апеляційні скарги. У свою чергу, в касаційній скарзі Відповідач просив змінити додаткову постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року, шляхом заміни особи, на яку покладаються судові витрати, а саме: замінити стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою у сумі 150000 грн. на користь ОСОБА_1 з Миколаївської міської ради на стягнення відповідних судових витрат на користь ОСОБА_1 в сумі 75000 грн. з ОСОБА_3 та у сумі 7500 грн. з ОСОБА_2, не передаючи справи на новий розгляд.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Щодо оскарження ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2018 року, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
23. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, із апеляційними скаргами до суду звернулись особи, які не брали участі у розгляді справи № 490/8946/17 у суді першої інстанції.
24. Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.