ПОСТАНОВА
Іменем України
16 серпня 2019 року
Київ
справа №400/2867/18
адміністративне провадження №К/9901/15599/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 400/2867/18
за позовом ОСОБА_1 до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання нечинною та скасування постанови,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П., суддів: Стас Л.В., Турецької І.О.),
І РУХ СПРАВИ
1. В листопаді 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - Позивач) звернулась до суду з позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - Відповідач, ВДВС) про визнання нечинною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 23 лютого 2018 року.
2. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано. Визнано протиправною та скасовано постанову ВДВС від 23 лютого 2018 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 52482997. Стягнуто з Відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1762 грн.
4. ОСОБА_1 звернулась із заявою від 19 лютого 2019 року про ухвалення додаткового судового рішення до Миколаївського окружного адміністративного суду.
5. Ухвалою від 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
6. Надалі позивач звернулась із заявою від 5 березня 2019 року про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
7. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 400/2867/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року.
8. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення, в травні 2019 року Позивачка звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду.
9. Ухвалою Верховного Суду від 6 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у справі № 400/2867/18.
10. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому ВДВС зазначило, що Позивач не поніс витрат в сумі 13800,00 грн, розмір понесених витрат, на думку ВДВС, складає 1762,00 грн, сплаченого ОСОБА_1 судового збору за подачу апеляційної скарги, які вже стягнуто з Відповідача постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року. А тому Відповідач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги Позивача на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення.
ІIІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, оскільки при ухвалені судового рішення у даній справі судом апеляційної інстанції було вирішено питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням наявних в матеріалах справи та представлених позивачем доказів понесення судових витрат, а також з огляду на те, що Позивачем не подавалось під час судового розгляду справи будь-яких заяв щодо понесення витрат на правничу допомогу.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У своїй касаційній скарзі Позивач, вказала, що на вказані у заяві про винесення додаткового судового рішення обставини суд уваги не звернув, своє рішення відповідно до підстав заяви в повному обсязі не аргументував, а отже, і оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.
13. Також Позивачка вказала, що своєчасно звернулась до суду стосовно питання ухвалення додаткового рішення, однак 26 лютого 2019 року судом першої інстанції винесено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Після чого ОСОБА_1 звернулась із аналогічною заявою до суду апеляційної інстанції. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу п`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат з ВДВС за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 13800 грн. на користь Позивача.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14 Пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
15 Відповідно до частини другої статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
16. Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.