ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/142/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2019
у складі колегії суддів: Мишкіної М. А. - головуючої, Будішевської Л. О., Таран С. В.
та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.01.2019
у складі судді Невінгловської Ю. М.
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Руд-Транс"
про забезпечення позову
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руд-Транс"
до
1. Міністерства інфраструктури України,
2. Державного реєстратора Одеської дирекції Державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" Шкоди Тетяни Миколаївни
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача:
1. Одеська міська рада,
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преображенський"
про визнання права власності на нежитлову будівлю, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст та підстави заяви про забезпечення позову
1. У січні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Руд-Транс" (далі - ТОВ "Руд-Транс", позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство інфраструктури України, відповідач 1) та державного реєстратора Одеської дирекції Державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" Шкоди Тетяни Миколаївни (далі - державний реєстратор Одеської дирекції ДП "Укрпошта", відповідач 2) за участю третіх осіб: Одеська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преображенський" (далі - ТОВ "Торговий дім "Преображенський") про визнання права власності на нежитлову будівлю, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права державної власності на будівлю.
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незаконне здійснення державної реєстрації права власності за Міністерством інфраструктури України на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю за адресою: м. Одеса, пров. Нахімова, 4 та стверджує, зазначений об`єкт нерухомого майна є його власністю на підставі договору купівлі-продажу укладеного 23.12.2013 між ТОВ "Руд-Транс" та ТОВ "Торговий дім "Преображенський" та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєльтюковою Є. М. за реєстровим № 4069.
3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 916/142/19 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 15.02.2019. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Одеську міську раду та ТОВ "Торговий дім "Преображенський".
4. Разом з позовною заявою ТОВ "Руд-Транс" було подано до суду заяву про забезпечення позову вх. № 2-305/19 від 21.01.2019, в якій заявник просить накласти арешт на нерухоме майно - будівлю (будівлю службову, нежитлову будівлю) загальною площею 740,8 кв.м, літ. "Б", розташовану за адресою: м. Одеса, провулок Нахімова, 4, яка належить Міністерству інфраструктури України.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 у справі № 916/142/19 заяву про забезпечення позову ТОВ "Руд-Транс" задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно - будівлю (будівлю службову, нежитлову будівлю) загальною площею 740,8 кв.м, літ. "Б", розташовану за адресою: м . Одеса, провулок Нахімова, 4, яка належить Міністерству інфраструктури України.
6. Ухвала місцевого суду мотивована існуванням ймовірності того, що невжиття заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок відчуження майна.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2019 ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 у справі № 916/142/19 залишено без змін з мотивів обґрунтованості заяви про забезпечення позову.
8. Посилання Міністерства інфраструктури України про порушення Господарським судом Одеської області правил виключної підсудності при розгляді заяви про забезпечення позову апеляційним господарським судом відхилені з посиланням на те, що дані доводи не підлягають дослідженню в межах перегляду питання щодо обґрунтованості вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову, оскільки справа не розглянута Господарським судом Одеської області по суті з прийняттям остаточного рішення та учасники справи мають право подати клопотання суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із наведеними судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарського суду Міністерство інфраструктури України через Південно-західний апеляційний господарський суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі.
РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/142/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2019.
11. Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 916/142/19 за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 та призначено розгляд касаційної скарги згідно із частиною 13 статті 8, частиною 5 статті 301 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
12. 12.06.2019 на адресу Верховного Суду від ТОВ "Руд - Транс" надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України, в якому позивач просить суд залишити касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін.
13. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2019 задоволено заяву колегії суддів Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С. про самовідвід у справі № 916/142/19 за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.01.2019.
14. У зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів Сухового В. Г., Берднік І. С., Міщенка І. С., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/142/19 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. -головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019.
15. Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2019 прийнято справу № 916/142/19 за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України до провадження у новому складі колегії суддів для здійснення перегляду постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2019 та ухвали Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
16. 16.07.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява від ТОВ "Руд-Транс" про відвід суддів Банаська О. О., Васьковського О. В., Пєскова В. Г.
17. Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2019 визнано необґрунтованою заяву ТОВ "Руд-Транс" про відвід суддів Банаська О. О., Васьковського О. В., Пєскова В. Г. Матеріали справи № 916/142/19 передано на авторозподіл для визначення судді з розгляду вищезазначеної заяви. Зупинено провадження у справі № 916/142/19 до вирішення питання про відвід суддів Банаська О. О., Васьковського О. В., Пєскова В. Г.
18. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу заяви між суддями Касаційного господарського суду від 19.07.2019 для вирішення питання про відвід суддів Банаська О. О., Васьковського О. В., Пєскова В. Г. у справі № 916/142/19 визначено суддю Кролевець О. А.
19. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Руд-Транс" про відвід суддів Банаська О. О., Васьковського О. В., Пєскова В. Г. у справі № 916/142/19.
20. Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2019 провадження за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України у справі № 916/142/19 поновлено.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
(Міністерства інфраструктури України)
21. Скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, оскільки заяву судом першої інстанції розглянуто без участі арбітражного керуючого як уповноваженої особи щодо управління спірним майном.
22. Крім того відзначає, що судом першої інстанції не з`ясовано реальної можливості вчинення відповідачем дій щодо продажу спірного майна.
23. Також вказує про порушенням судом першої інстанції правил виключної підсудності встановленої статтею 30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи, що відповідачем 1 у справі є Міністерство інфраструктури України.
Доводи позивача
(Товариства з обмеженою відповідальністю "Руд-Транс")
24. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Руд-Транс" заперечує проти доводів касаційної скарги та зазначає, що судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, щодо підсудності спору позивач вказує, що дані доводи скаржника не повинні прийматись до уваги при розгляді питання законності вжиття заходів забезпечення позову. Крім того спори, що виникають з приводу нерухомого майна або основної його частини розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Доводи інших учасників справи
25. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
26. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
29. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
30. Щодо обґрунтованості заяви про забезпечення позову у даній справі.
31. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
32. За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
33. Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
34. Суд відзначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
35. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
36. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
37. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
38. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
39. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
40. Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою..
41. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
42. Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
43. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (стаття 76 ГПК України).
44. Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
45. Задовольняючи заяву позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції мав обґрунтувати, в тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, що невжиття таких заходів спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
46. Однак висновки судів попередніх інстанцій та аргументація ними наведена ними у оскаржуваних судових рішеннях, не відповідають наведеним вище вимогам. Зокрема судами в межах наявних у них повноважень не досліджено наявність у матеріалах справи належних, допустимих та достовірних у розумінні статті 76-78 ГПК України доказів щодо вчинення Міністерством інфраструктури України (відповідачем 1) дій спрямованих на реалізацію майна чи підготовчих дій до його реалізації, укладення договору купівлі-продажу, тощо.
47. Суд акцентує, що доказів на підтвердження вчинення відповідачем 1 зазначених дій позивачем до заяви про забезпечення позову не додано. При цьому у переліку додатків заяви про забезпечення позову значиться лише квитанція про сплату судового збору та копія заяви відповідача 1 про залучення його третьою особою у адміністративній справі з долученими до неї змінами до плану санації Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство". Інших доказів на підтвердження наведених ним обставин не додано.
48. Однак, посилання на внесення змін до плану санації та обставини щодо ймовірної подвійної реєстрації спірного майна за різними особами, за відсутності активних у часі дій зі сторони відповідача 1, які свідчать по відчуження нерухомого майна не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
49. Відтак висновки суддів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для забезпечення позову є передчасними та не підтвердженим доказами в зв`язку з чим підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у даній справі відсутні.
50. Крім того надаючи оцінку доводам скаржника про порушення судом першої інстанції правил виключної підсудності, судом враховується таке.
51. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
52. За змістом частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.