ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/2710/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О, Могил С. К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 (суддя Невінгловська Ю. М.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 (головуючий - Колоколов С. І., судді Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.)
у справі № 916/2710/18
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ"
про стягнення 189 024,13 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - позивач, ДП "Адміністрація морський портів України") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" (далі - відповідач, ТОВ "Морський клуб ТЦФ") про стягнення заборгованості за договором №ДФ-28 оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (далі - договір оренди) у розмірі 189 024,13 грн, з яких - 178 691,11 грн основної заборгованості, 9 535,94 грн пені, 797,08 грн 3% річних.
2. Позов мотивований посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди щодо сплати орендних платежів за період з липня 2018 року по жовтень 2018 року.
3. Учасник відповідача ОСОБА_1 (далі - заявник, третя особа) подав позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору від 06.02.2019 вх. № 270/19, та заявив вимоги до позивача про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до заявленої позивачем заборгованості відповідача за договором оренди.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 позовна заява ОСОБА_1 (вх. № 270/19 від 06.02.2019) повернута заявнику.
5. Ухвала мотивована тим, що предмет позовних вимог заявника не співпадає з предметом спору, який розглядається у справі.
6. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги заявника не взаємопов`язані з позовними вимогами позивача, що є підставою для повернення позовної заяви третьої особи на підставі частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Заявник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції, направити справу до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
7. Касаційна скарга аргументована посиланням на порушення судом першої інстанції частини другої статті 237 ГПК України. Заявник вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених ним позовних вимог, оскільки заявник не заявляв позовні вимоги, які б не співпадали з предметом спору в справі та не подавав заяв про зміну предмету та підстав позову.
8. На думку заявника, суд першої інстанції не може вважатися "судом встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, оскільки суд вийшовши за межі своїх повноважень, чітко викладених у ГПК України.
9. Водночас заявник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив приписи частини п`ятої статті 269 ГПК України, оскільки розглянув вимоги і підстави позову, що не заявлялися третьою особою, а отже не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
10. Крім того, заявник зазначає про необхідність однакового застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду у справах №910/20867/17, №914/2236/18, 910/15439/17.
11. Заявник зазначає про наявність виключної правової проблеми у справі з огляду на те, що існує різний підхід до вирішення питання прийняття позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, а саме у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 916/3245/17, № 904/9129/17, Верховного Суду у справах № 916/1302/18, № 916/1743/18, №910/20867/17.
Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу
12. Позивач подав відзив, в якому не погоджується з доводами касаційної скарги. Позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення у цій справі прийняті з урахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 і від 12.06.2019 у справі № 916/542/18. Позивач стверджує, що подана третьою особою касаційна скарга направлена на затягування вирішення справи, а тому просить визнати касаційну скаргу третьої особи на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 і ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 зловживанням процесуальними правами та залишити її без розгляду, прийняти рішення про накладення на ОСОБА_1 штрафу за зловживання процесуальними правами.
13. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Морський клуб ТЦФ" погоджується із доводами, наведеними скаржником у касаційній скарзі, та наголошує, що позовні вимоги ОСОБА_1 аргументовано нормами зобов`язального права, натомість суди вдалися до вільного тлумачення предмету заявленого третьою особою позову і припустилися порушення приписів частини другої статті 237 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
14. Відповідно до статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
15. При цьому позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п`ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 ГПК України. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
16. Відповідно до частин другої, третьої статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
17. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.
18. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.