ПОСТАНОВА
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №816/1537/16
адміністративне провадження №К/9901/24128/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
за участю
секретаря Кривохижої О.О.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/1537/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Бартош Н.С., судді: Присяжнюк О.В., Курило Л.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив:
1.1. визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 838 від 05.08.2016 року та № 250о/с від 15.08.2016 року у частині звільнення оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області;
1.3. стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.08.2016 року по день фактичного поновлення на посаді.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №838 від 05.08.2016 року не містить посилань на норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, на підставі якого позивача звільнено з роботи, а з наказом №250о/с від 15.08.2016 року він не ознайомлений взагалі.
2.1. Позивач наголошував на тому, що висновок службового розслідування не містить конкретних фактів порушень т.в.о. начальника Полтавського РВП ПВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_1., вчинення дій, які спричиняють втрату речового доказу по кримінальному провадженню.
2.2. Також зазначав, що висновки службового розслідування не містять конкретних порушень вимог чинного законодавства, відомчих нормативно-правових актів, службової інструкції, які б були підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
3.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій та рішень.
3.2. Суд першої інстанції зазначив, що обов`язок позивача як в.о. начальника Полтавського РВП ПВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області полягав у виїзді на місце події відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Інструкції № 940, а тому допущена ним бездіяльність є порушенням вимог Дисциплінарного статуту, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №838 від 05.08.2016 "Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності" та наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №250о/с від 15.08.2016 щодо звільнення оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_1 відповідачем прийнято правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
4.1. Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 838 від 05.08.2016 року та № 250о/с від 15.08.2016 року в частині звільнення оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України.
4.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
4.3. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.08.2016 року по 19.07.2017 року у розмірі 43531,59 грн. з утриманням податків й інших обов`язкових платежів.
4.4. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності виданий у результаті проведення службового розслідування з грубими порушеннями термінів встановлених для даної категорії службових розслідувань, неправильного застосування норм Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV та положень Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС від 22.10.2012 року № 940, у зв`язку з чим, наказом № 250 о/с від 15.08.2016 року позивача звільнено зі служби в Національній поліції України.
4.5. Також, апеляційний суд врахував, що в даному випадку мало місце не кримінальне правопорушення, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї чи вибухівки, а тому у позивача був відсутній обов`язок виїжджати на місце події.
4.6. Окрім зазначеного, суд апеляційної інстанції підсумував, що за фактом події 18.05.2016 року порушене кримінальне провадження за частиною другою статті 272 КК України № 12016170300000671, що свідчить про те, що всі дії по порушеному кримінальному провадженню, в тому числі й дії щодо охорони місця події, проведення оглядів, забезпечення схоронності речових доказів, повинен був проводити слідчий, у порядку, визначеному КПК України.
4.7. Апеляційний суд вважав, що позивачем, як керівником, було організовано і забезпечено оперативно-службову діяльність Полтавського РВП. Крім того, відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 отримував інформацію про необхідність визначення додаткових сил і засобів.
4.8. Крім цього, суд зазначив, що відповідачем по справі зроблений висновок про обставини, які на момент проведення службового розслідування ще не настали, а лише могли виникнути у майбутньому, оскільки відповідачем не підтверджено на момент проведення службового розслідування, що дії позивача унеможливили проведення повного та всебічного розслідування у кримінальному провадженні, а тому рішення про звільнення позивача прийнято необґрунтовано, тобто без врахування вказаних обставин. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 є надмірним і явно не співмірним описаним у висновку службового розслідування обставинам, тобто з порушенням принципу пропорційності, без дотримання необхідного балансу між встановленими обставинами службового розслідування та дисциплінарним покаранням позивача.
ІІІ. Касаційне оскарження
5. Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2019 року, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що позивач у порушення вимог підпункту 4.2.1. пункту 4.2. Інструкції № 940 не виїхав на місце події в той час, коли черговим Полтавського ВП його було повідомлено про вибух, який стався на території машинно-тракторної станції, яка належить ДП ДГ "Тахтаулове".
5.2. Також, автор касаційної скарги вказує, що законодавець наділив керівника поліції повноваженнями та виключним правом визначення виду дисциплінарного стягнення, а тому висновок апеляційного суду щодо непропорційності застосованого виду дисциплінарного стягнення до позивача з вчиненим ним проступком, накладення його без дотримання необхідного балансу між встановленими обставинами службового розслідування та дисциплінарним покаранням є невірним. Наголосив на неприпустимості втручання суду у дискреційні повноваження керівника Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
6. Позивачем подано заперечення на вказану вище касаційну скаргу, у яких він вказав про те, що наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності вважає таким, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства.
6.1. Позивач зазначив, що відповідачем не було підтверджено на момент проведення службового розслідування, що дії позивача унеможливили проведення повного та всебічного розслідування у кримінальному провадженні, а тому наказ про його звільнення було прийнято необґрунтовано.
6.2. Зауважив, що ним було організовано і забезпечено оперативно-службову діяльність Полтавського РВП. При виникненні необхідності залучення додаткових сил не виникало жодних перешкод, але позивач не отримував інформації про таку необхідність ні від чергового, ні від слідчого, які працювали у складі слідчо-оперативної групи. При цьому, слідчий самостійно приймає рішення під час здійснення своєї діяльності, особисто несе відповідальність про можливі наслідки своїх процесуальних дій. Слідчим під час проведення огляду місця події особисто було прийнято рішення про залишення речових доказів на території тракторної бригади під розписку охоронцю ДП ДГ "Тахтаулове".
6.3. Вважає, що спірна подія не була, в розумінні підпункту 4.2.1. пункту 4.2. Інструкції №940, такою, на місце якої він мав обов`язково виїхати, оскільки йому було повідомлено про вибух, а не кримінальне правопорушення, вчинене з застосуванням вогнепальної зброї чи вибухівки. Подробиці цієї події були уточнені та з`ясовано, що мало місце порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (зварювальні роботи у неробочий час). Цей вибух знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з порушенням правил безпеки, а не наслідком застосування чи використання вогнепальної зброї чи вибухівки.
6.4. На думку позивача, відповідачем не прийнято до уваги, що в даному випадку у нього були відсутні підстави для виїзду на місце події. Пізніше зазначена інформація була підтверджена.
6.5. Також позивач зазначив, що звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. На час застосування до нього спірного дисциплінарного стягнення він не мав не знятих стягнень, тому відповідачем застосований вид стягнення необґрунтовано.
7. Позивач у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, оскільки, на його думку, відповідач неправильно трактує норми Дисциплінарного статуту та положення Інструкції, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін.
8. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
9. З 1994 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 року - прийнятий на службу до Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
10. Керівництвом Головного управління Національної поліції в Полтавській області на оперативній нараді заслухано стан розслідування кримінального провадження № 12016170300000671, досудове розслідування у якому проводиться слідчим підрозділом Полтавського РВП ПВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області, за результатами якої вказано на непрофесійні дії працівників поліції, що призвело до втрати речового доказу, у зв`язку з чим 15.06.2016 року наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 408 призначено службове розслідування.
11. За результатами службового розслідування складений висновок щодо дій працівників Полтавського РВП ПВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 28.07.2016 року, затверджений т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області 01.08.2016 року.
12. На підставі результатів проведеного службового розслідування, наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 05.08.2016 року № 838 за порушення службової дисципліни, а саме: недотримання вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. № 3460-ІV, Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2012 р. № 940, що виявилось у не виїзді на місце події та не організації його охорони з метою збереження речових доказів як т.в.о. начальника Полтавського районного відділення поліції Полтавського ВП, оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського ВП підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції України.
13. Наказом начальника ГУНП в Полтавській області від 15.08.2016 р. № 250 о/с підполковника поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з 15.08.2016 року.
14. Не погодившись із наказами Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 838 від 05.08.2016 р. та № 250о/с від 15.08.2016 р. в частині звільнення оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаним позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
16.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
18. Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.