ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/21683/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" - Новотоцьких А.В. -представник за довіреністю від 31.07.2019,
відповідача -акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"- Опанасик В.В. -адвокат (свідоцтво РН№1213, довіреність від 03.01.2019),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.03.2019 про закриття провадження у справі (суддя Гумега О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 (головуючий суддя: Дидіченко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Сулім В.В.)
у справі № 910/21683/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі -Товариство)
до акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк),
про стягнення 810 513,75 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Банку про стягнення з останнього 810 513,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Банком взятих на себе зобов`язань зі сплати орендних платежів за договорами оренди, в тому числі, за договором оренди від 01.12.2016, у зв`язку з чим у Банку утворилася заборгованість за жовтень та листопад 2017року зі сплати орендних платежів.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2019 закрито провадження у справі № 910/21683/17 в частині стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року, у зв`язку з відсутністю предмету спору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Судові акти попередніх інстанцій мотивовані зарахуванням зустрічних однорідних вимог в частині суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року за договором оренди від 01.12.2016, що складає 801 976 грн., у зв`язку з чим визнано припиненим зобов`язання Банку перед Товариством на вказану суму боргу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/21683/17 позов задоволено частково; стягнуто з Банку на користь Товариства 2045,04 грн. пені, 3608,85 грн. інфляційних втрат, 1680,85 грн. -3% річних, 12139,66 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у закритті провадження у справі, просить суд касаційної інстанції ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, а справу в частині закриття провадження у справі - направити для продовження розгляду до господарського суду міста Києва.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Скаргу мотивовано тим, що: суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у справі обставинам справи та доказам у їх сукупності; заява про припинення зобов`язання зарахуванням не відповідає необхідним вимогам безспірності вимог через відсутність передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) умов для зарахування, у зв`язку з наявністю спору між сторонами щодо змісту, умов виконання та розміру зустрічних зобов`язань; строк виконання зобов`язань не настав, тому відсутні підстави для зарахування; суди не взяли до уваги судові рішення, які набрали законної сили в аналогічних справах, в яких судами встановлено преюдицію про те, що заліки за заявами Банку від 06.11.2017 та від 28.11.2017 не відбулися; судами не досліджено при зарахуванні первинну документацію, яку повинен був надати саме Банк, що підтверджує наявність заборгованості Товариства за кредитним договором; судами безпідставно не взято до уваги доводи Товариства про те, що останнім вже здійснено зарахування зустрічних вимог, в тому числі й за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, за заявами Товариства від 16.10.2018 та від 14.11.2018, які оскаржуються Банком у судовому порядку в межах справ № 904/5712/18 та № 904/5710/18, відповідно зарахування відповідно до заяви від 17.11.2018 не відповідало вимогам статті 601 ЦК України, оскільки не було безспірним та прозорим; в порушення вимог статей 13, 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Банком не доведено факту припинення зобов`язань зі сплати орендної плати за договором оренди від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
15.08.2019 від Товариства надійшли письмові пояснення, які останній просив суд врахувати при розгляді касаційної скарги.
Доводи Банку
Від Банку надійшов відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого Банк просить суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення попередніх інстанцій - залишити без змін.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:
- 01.12.2016 Товариством (орендодавець, позивач) та Банком (орендар, відповідач) укладено договір оренди приміщення (далі -Договір);
- в порядку та на умовах визначених Договором орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар - прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у Договорі за плату і на умовах, та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності (пункт 1.1 Договору);
- приміщення, яке передається в оренду за Договором, знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 18, має загальну площу 2846,2 кв. м, і належить орендареві на підставі права власності (пункт 1.2 Договору);
- сторони погодили, що приміщення передається орендареві для використання його у банківській діяльності орендаря (пункт 1.4 Договору) ;
- приміщення передається орендодавцем і приймається в оренду орендарем на умовах сплати останнім орендодавцю плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем (пункт 2.1 Договору );
- орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць, із розрахунком 140,00 грн. за 1 кв. м, в тому числі ПДВ 23,33 грн., всього 400 988,00 грн. (разом з ПДВ) за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці). Розмір орендної плати може бути переглянутий два рази на рік та змінений за згодою сторін, про що укладається додаткова угода до даного договору (п. 2.2 Договору).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:
- грошове зобов`язання перед позивачем за договором оренди приміщення від 01.12.2016 зі сплати орендної плати було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із заявою Банку від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01;
- в заяві від 17.12.2018 Банком було повідомлено Товариство про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за спірним договором оренди приміщення від 01.12.2016, в загальному розмірі 76 008 124,78 грн., а саме: зобов`язання Банку перед Товариством зі сплати орендних платежів за користування належними позивачу приміщеннями у період з жовтня 2017 року по листопад 2018 року (в т.ч. спірним приміщенням згідно з договором оренди від 01.12.2016 у період жовтень -листопад 2017 року) та частково зобов`язання Товариства перед Банком за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитним коштами;
- в свою чергу, Товариство заперечувало щодо припинення спірного зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаною заявою Банку з посиланням на те, що Товариством вже було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із заявами від 16.10.2018 та від 14.11.2018, в тому числі за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К в рахунок погашення заборгованості Банку зі сплати орендних платежів за іншими договорами оренди, тому заява Банку від 17.12.2018 не відповідає вимогам статті 601 ЦК України, оскільки визначені в ній вимоги, зокрема, за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К вже зараховані Товариством у залік зустрічних однорідних вимог. При цьому Товариство посилалося на те, що станом на дату направлення спірної заяви від 17.12.2018, Банком у судовому порядку оскаржувалися заяви Товариства про зарахування зустрічних вимог від 16.10.2018 та від 14.11.2018 (справи № 904/5712/18, № 904/5710/18). Отже, з огляду на вказані обставини, Товариство стверджувало, що вимоги, визначені в заяві Банку від 17.12.2018, не є безспірними та прозорими, тому неможливо здійснити вказане зарахування.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
ЦК України:
стаття 202:
- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;
- правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори);
- одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами;
стаття 601:
- зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги;
- зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін;
стаття 602:
- не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Господарський кодекс України (далі -ГК України):
стаття 203:
- господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов`язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов`язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов`язання.
Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
частини перша-третя статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
стаття 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
стаття 77:
- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
- докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
стаття 78:
- достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи;
стаття 79:
- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;
- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;
частина перша та друга стаття 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;
пункт 2 частини першої статті 231:
-господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору;
частини перша - п`ята статті 236:
- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим;
- законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права;
- судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом;
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;
пункт 2 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
частина шоста статті 310 ГПК України:
- підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
З аналізу статті 601 ЦК України вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);