ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/3570/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Васьковський О.В.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті",
представник - адвокат Шубак О.І. (ордер серії ЛВ №172304 від 07.08.2019),
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
представник - адвокат Герасименко М.В. (довіреність №3 від 03.01.2019),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківський жиркомбінат"
розглянув касаційну скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 02.04.2019
у складі колегії суддів: Власов Ю.Л. (головуючий), Зубець Л.П., Буравльов С.І.
у справі №910/3570/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк-Сіті"
до Публічне акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
про зобов`язання вчинити дії
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 10.05.2019 поштовим відправленням, направленим на адресу Північного апеляційного господарського суду, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 10.05.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №910/3570/18 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/3570/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Банасько О.О., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2019.
3. Ухвалою від 25.06.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №910/3570/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019, призначив розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на 08 серпня 2019 року о 10:30.
4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
5. До Господарського суду міста Києва звернулось ТОВ "Лайк-Сіті" з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про зобов`язання надати належним чином завірені копії кредитних договорів №4О14312И від 19.09.2014 та №4О14313И від 22.09.2014, укладених між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Оптімус Ойл", та інші документи, які засвідчують обов`язок боржника щодо повернення кредиту та документи, якими забезпечувались вказані договори.
5.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Лайк-Сіті", як поручитель за договором поруки №4О14312И/П від 31.10.2016, виконало кредитні зобов`язання за боржника за кредитними договорами №4О14312И від 19.09.2014 та №4О14313И від 22.09.2014 в сумі 186 338 620, 78 грн. та 2 284 704, 73 грн. відповідно, а відповідач в порушення умов зазначеного договору поруки не виконує взяті на себе зобов`язання в частині передачі позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитними договорами, та документів, якими забезпечувались вказані договори.
Короткий зміст рішення першої інстанції
6. Рішенням від 05.09.2018 Господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив.
6.1. Місцевим судом встановлено, що 31.10.2016 між ТОВ "Лайк-Сіті" та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено договір поруки №4О14312И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Оптімус Ойл" своїх зобов`язань за: кредитними договорами №4О14312И від 19.09.2014 та №4О14313И від 22.09.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до вказаних кредитних договорів.
6.2. Місцевий суд також встановив, що договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 09.03.2016, укладеної сторонами.
6.3. Суд першої інстанції, з посиланням на частини 1, 2 статті 554, 556, 599 ЦК України, зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на 31.10.2016 заборгованість ТОВ "Оптімус Ойл" перед банком за кредитними договорами №4О14312И від 19.09.2014 та №4О14313И від 22.09.2014 становила 188 623 325, 51 грн., а тому місцевий суд дійшов висновку, що посилання позивача на сплату ним вказаної суми на виконання зобов`язання за Договором поруки та погашення заборгованості за боржника є необґрунтованим.
6.4. Місцевий суд, з посиланням на статті 15, 16 ЦК України, статтю 20 ГК України, дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення або невизнання його прав відповідачем, у зв`язку з чим судове рішення в разі задоволення позову не буде направлено на поновлення порушених прав суб`єкта звернення до суду, тобто на виконання визначених статтею 2 ГПК України завдання та мети господарського судочинства, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. Постановою від 02.04.2019 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Лайк-Сіті" задовольнив частково, рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 скасував частково, прийняв нове рішення, яким зобов`язав ПАТ КБ "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) передати ТОВ "Лайк-Сіті" (код ЄДРПОУ 39645757) належним чином завірені копії кредитних договорів №4О14312И від 19.09.2014 та №4О14313И від 22.09.2014, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/3570/18 залишив без змін, стягнув з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Лайк-Сіті" судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 800 грн.
7.1. Суд апеляційної інстанції, перевіривши встановлені місцевим судом обставини справи та надані сторонами докази, витребувавши додаткові докази про розмір заборгованості за кредитом у відповідача станом на 01.11.2016, встановив, що на виконання договору поруки №4О14312И/П від 31.10.2016 позивач платіжними дорученнями №51 та №52 від 01.11.2016 сплатив відповідачу заборгованість на суму 186 338 620, 78 грн. за кредитним договором від 19.09.2014 та на суму 2 284 704, 73 грн. (том 1, а.с. 11-12)
Апеляційним судом встановлено з поданих відповідачем на вимогу апеляційного суду розрахунків боргу, що станом на 01.11.2016 за ТОВ "Оптімус Ойл" рахувалася заборгованість зі сплати кредиту за кредитним договором №4О14312И від 19.09.2014 на суму 184 068 443, 32 грн., яка погашена поручителем 01.11.2016, а за кредитним договором №4О14313И від 22.09.2014 на суму 2 256 870 грн., яка також погашена поручителем 01.11.2016.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що заборгованість ТОВ "Оптімус Ойл" станом на 01.11.2016 за кредитними договорами №4О14312И від 19.09.2014 та №4О14313И від 22.09.2014 була погашена в обсязі прийнятих на себе зобов`язань поручителя повністю, а тому, відповідно до пункту 10 договору поруки та частини 1 статті 556 ЦК України, до позивача перейшли права відповідача у зобов`язанні з повернення кредитних коштів за зазначеними кредитними договорами на суму 186 338 620, 78 грн. і відповідач зобов`язаний передати позивачу належним чином завірені копії кредитних договорів №4О14312И від 19.09.2014 та №4О14313И від 22.09.2014.
7.2. Апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на 31.10.2016 заборгованість ТОВ "Оптімус Ойл" перед відповідачем за кредитними договорами погашена в повному обсязі. Водночас, апеляційний суд зазначив, що позивач неодноразово звертався до місцевого суду з клопотаннями про витребування таких доказів (розрахунку заборгованості за даними кредитними договорами та копій кредитних договорів, якими відповідач обґрунтовував нарахування позивачу пені та коштів за обслуговування кредиту), і дане клопотання було місцевим судом задоволено (протокол судового засідання від 25.04.2018, том 1, а.с. 84). Однак відповідач даного розрахунку суду не подав, тому апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд не вжив належних заходів до витребування у відповідача доказів, подання яких визнав обґрунтованим, та необґрунтовано відмовив у позові у зв`язку з недоведеністю обставин, які мали підтверджуватися витребуваними доказами та які позивач не міг самостійно подати.
7.3. Апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду про те, що позивачем не доведено порушення або не визнання його прав відповідачем, у зв`язку з чим судове рішення в разі задоволення позову не буде направлено на поновлення порушених прав суб`єкта звернення до суду та, з врахуванням пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, зазначив, що задоволення позову про зобов`язання відповідача передати належним чином посвідчені копії зазначених кредитних договорів поновить порушені права позивача на отримання цих документів, оскільки саме таке зобов`язання приймав на себе відповідач за договором поруки 31.10.2016 (пункт 10, том 1, а.с. 10).
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (відповідач у справі)
8. Скаржник, з посиланням на статті 509, 512, 553-559, 599 ЦК України, доводив, що положення пункту 10 Договору поруки пов`язує виникнення обов`язку кредитора передати поручителю належним чином посвідчені копії документів саме з випадком виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором, а не з частковим виконанням такого обов`язку. Однак, з наявних в матеріалах справи довідок (розрахунку кредитної заборгованості) банку про стан позичкової заборгованості боржника за кредитними договорами зобов`язання боржника були виконані позивачем лише частково.
8.1. Скаржник, з посиланням на статті 74, 76-77, 79 ГПК України, зазначив, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами факту виникнення у відповідача обов`язку, визначеного пунктом 10 Договору поруки, оскільки наявні в матеріалах справи докази не містять інформації про повне виконання поручителем обов`язку боржника у зобов`язанні.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
9. Господарський кодекс України
Частина 2 статті 20 - кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Частина 1 статті 193 - суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина 1 статті 16 - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 2 статті 16 - способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частина 1 статті 512 - кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов`язку боржника третьою особою.
Частина 3 статті 512 - кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 514 - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 553 - за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Частина 1 статті 554 - у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частина 2 статті 554 - поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частина 3 статті 554 - особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
11. Господарський процесуальний кодекс України
Частини 1-2 статті 4 - право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частина 2 статті 5 - у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Стаття 7 - правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Частина 3 статті 13 - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 статті 73 - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.