ПОСТАНОВА
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №204/7468/15-а
адміністративне провадження №К/9901/12270/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 204/7468/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року (колегія суддів: Гімон М.М., Чумак С.Ю., Юрко І.В.)
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
12 листопада 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про призначення позивачу пенсії за віком від 09 червня 2015 року протиправним;
- визнати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21 серпня 2015 року щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком за минулий час протиправним;
- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська призначити і виплатити позивачу пенсію за віком за минулий час, починаючи з 01 березня 2015 року по 08 червня 2015 року.
Позовна заява мотивована тим, що 09 червня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ОСОБА_1, як учаснику бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан, призначена дострокова пенсія за віком, у відповідності до вимог статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 3 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Право на отримання такої пенсії позивач набув з 01 березня 2015 року, по досягненню 55 річного віку. Однак перебуваючи в зоні проведення АТО з 26 вересня 2014 року по 05 червня 2015 року позивач не мав можливість подати заяву про призначення пенсії у визначений законом тримісячний строк. Відповідачами відмовлено у призначенні позивачу пенсії з 01 березня 2015 року, у зв`язку з цим останній вважає дії відповідачів неправомірними, як такі, що порушують його права.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано рішення Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком від 09 червня 2015 року протиправним.
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за минулий час, починаючи з 01 березня 2015 року по 08 червня 2015 року.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач, перебуваючи в зоні проведення АТО, не мав можливості звернутися до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про призначення пенсії, а також видати нотаріально посвідчену довіреність представнику через вищевказані обставини.
Також суд зазначив, що функції щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсії відповідно до положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014року № 28-2 здійснюються управліннями за місцем проживання заявника, яким для позивача є Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, а не Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач 1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська задоволено.
Скасовано постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2016 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 09 червня 2015 року, тобто після спливу трьохмісячного строку з дня досягнення пенсійного віку, а тому пенсія йому призначена з дня подання заяви. Законодавством не передбачена можливість продовження чи поновлення встановленого статтею 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" строку в залежності від причин його пропуску, тому дії та рішення відповідача 1 щодо призначення позивачу пенсії з дати подання відповідної заяви є правомірними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 18 квітня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 204/7468/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 25 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 204/7468/15-а та призначив її до розгляду ухвалою від 14 серпня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 серпня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову про відмову у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії з 01 березня 2015 року.
Від інших учасників справи відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.