ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/3375/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
за участю представників:
позивача - Чурсіної В. В. (в.о. директора, наказ від 02.08.2019 № 9-К),
відповідача - не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал"
на рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2019 (суддя Присяжнюк О. О.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 (Сіверін В. І. - головуючий, судді Терещенко О. І., Слободін М. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал"
до Харківської міської ради
про внесення змін до договору.
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків - Капітал" (далі - ТОВ "Харків - Капітал") звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Харківської міської ради (далі - міськрада), в якій просило:
- зупинити виконання державною реєстраційною службою в особі Департаменту реєстрації міськради судового рішення від 02.08.2016 у справі № 922/1558/16 до прийняття рішення у цій справі з метою запобігання порушенню прав і законних інтересів позивача;
- ухвалити рішення, яким із 01.01.2017 внести зміни до додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, реєстраційний номер 540767100045, номер запису про інше речове право в Єдиному державному реєстрі речових прав - 20062480, викласти частину першу пункту 5 та частину другу пункту 9 додаткової угоди у такій редакції:
Частина перша пункту 5: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 880 від 24.09.2013 становить до 31.12.2016 року - 112 229 467 грн, згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 16.02.2017 № 97-20.08-3-353/32-17 з 01.01.2017 року - 102 203 095 грн".
Частина друга пункту 9: "Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком від 03.10.2013 № 71/14 становить до 31.12.2016 року 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 6 284 850,15 грн або в місяць - 523 737, 51 грн, з 01.01.2017 року становить 4 % від її нормативної грошової оцінки і складає 4 088 123,80 грн або в місяць - 340 676,98 грн".
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.03.2007 між міськрадою і ТОВ "Харків-Капітал" укладено договір оренди земельної ділянки, реєстраційний номер 540767100045 (далі - договір оренди), за умовами якого в оренду строком до 01.11.2029 надано земельну ділянку площею 8,1555 га по вул. Магнітогорській, 1 для обслуговування адміністративних, складських та допоміжних будівель і споруд нафтобази № 1.
У подальшому 18.04.2017 цей договір оренди внесено до Єдиного державного реєстру речових прав (номер запису про інше речове право: 20062480) із первісними умовами договору, незважаючи на те, що 28.12.2016 Вищий господарський суд України залишив без змін рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2016 у справі № 922/1558/18, згідно з яким внесено зміни до договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди до цього договору оренди у редакції, викладеній у цьому рішенні суду (далі - додаткова угода).
Як стверджує позивач, на день подання позову у цій справі відомостей про внесення додаткової угоди до Єдиного державного реєстру речових прав немає, але у зв`язку із невідповідністю нормам чинного законодавства умови цієї додаткової угоди не підлягають застосуванню з 01.01.2017.
Крім цього, позивач зазначає, що розмір орендної плати за земельну ділянку, орендовану позивачем на підставі договору оренди, визначено у пункті 9 додаткової угоди - 5,6 % від її нормативної грошової оцінки, що становить 6 284 850,15 грн або на місяць - 523 737,51 грн. При цьому нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу із технічної документації від 24.09.2013 № 880 становить 112 229 467,00 грн (пункт 5 додаткової угоди) без урахування коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки станом на теперішній час.
Як зауважує позивач, цей витяг свідчить, що грошову оцінку спірної земельної ділянки розраховано із застосуванням коефіцієнту функціонального використання - 2,5 (землі комерційного використання) та визначено згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 за № 388/12262 (далі - Порядок від 27.01.2006). Водночас цей Порядок у частині визначення нормативної оцінки земель населених пунктів утратив чинність із 27.12.2016, а в повному обсязі - 17.02.2017 у зв`язку з прийняттям нового Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (далі - Порядок від 25.11.2016), який діє з 01.01.2017 і має застосовуватися до додаткової угоди.
Натомість у додатковій угоді, у редакції, викладеній у рішенні суду у справі № 922/1558/16, положення нового Порядку від 25.11.2016 не застосовано, а частину першу пункту 5 та частину другу пункту 9 спірної додаткової угоди викладено не відповідно до чинних норм.
Крім того, позивач зазначає, що у додатковій угоді не враховано, що на відміну від наведеного у пункті 3.5 Порядку від 27.01.2006, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (додаток 1, табл. 1.1 для земель комерційного використання становить Кф - 2,5) ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності, а у пункті 5 Порядку від 25.11.2016 визначено, що коефіцієнт Кф, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306.
Тобто у Порядку від 25.11.2016 законодавчо визначено коефіцієнт, який характеризує: функціональне використання земельної ділянки під нафтобазою позивача - 1,2, а не 2,5, з урахуванням якого відповідач визначив розмір орендної плати за земельну ділянку, розташовану по вул. Магнітогорській, 1 у м. Харкові, у редакції додаткової угоди, викладеної у судовому рішенні від 02.08.2016 у справі № 922/1558/16.
На думку позивача, застосування коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки під нафтобазою позивача - 1,2 і розмір нормативної грошової оцінки з 01.01.2017 - 102 203 095,00 грн, підтверджено у мотивувальній частині постанови Вищого господарського суду України від 26.09.2017 у справі № 922/317/17.
Керуючись Порядком від 26.11.2016, відомостями Державного земельного кадастру, рішенням міськради 11 сесії 7 скликання від 22.02.2017 № 566/17 "Про внесення змін до рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 № 1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, позивач просить суд внести зміни до додаткової угоди.
3. У відзиві на позовну заяву міська рада, зокрема, зауважила, що позивач всупереч вимогам статті 188 Господарського кодексу України із пропозицією про внесення змін до договору оренди до міськради не звертався, що свідчить про відсутність спору між сторонами на дату звернення із позовом до суду. На думку міськради, позов у цій справі подано передчасно та безпідставно, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Як убачається зі змісту ухвали Господарського суду Харківської області від 11.12.2018 у справі № 922/3375/18 позовну заяву в частині вимог про зупинення виконання Державною реєстраційною службою в особі Департаменту реєстрації міськради судового рішення від 02.08.2016 у справі № 922/1558/16 до прийняття рішення у справі яка розглядається, з метою запобігання порушенню прав і законних інтересів позивача, суд розцінив як заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої цією ж ухвалою місцевого господарського суду відмовлено, оскільки не можливо з`ясувати ефективність захисту або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача. Решту позовних вимог прийнято до розгляду.
5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2019 у справі № 922/3375/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
6. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на набрання чинності Порядком від 25.11.2016, яким урегульовано виключно порядок визначення процедури проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, і жодним чином не обґрунтовує позовних вимог у частині зміни ставки орендної плати до 4 %.
При цьому місцевий господарський суд зауважив, що на відміну від Порядку від 25.11.2006, згідно з яким земельну ділянку віднесено до категорії земель промисловості відповідно до її цільового призначення, Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затверджене рішенням сесії міськради від 27.02.2008 № 41/08 (далі - Положення) враховує фактичне використання такої земельної ділянки.
Суди взяли до уваги, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, захисту підлягає порушене право, проте матеріалами цієї справи не підтверджено факту порушення прав позивача відповідачем, та відсутність порушеного права позивача також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2019 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 922/3375/18, ТОВ "Харків - Капітал" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким з 01.01.2017 внести зміни до додаткової угоди до договору оренди, викласти частину першу пункту 5 та частину другу пункту 9 спірної додаткової угоди у такій редакції:
Частина перша пункту 5: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 880 від 24.09.2013 становить до 31.12.2016 року - 112 229 467 грн, згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 16.02.2017 № 97-20.08-3-353/32-17 з 01.01.2017 року - 102 203 095 грн".
Частина друга пункту 9: "Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком від 03.10.2013 № 71/14 становить до 31.12.2016 року 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 6 284 850,15 грн або в місяць - 523 737, 51 грн, з 01.01.2017 року становить 4 % від її нормативної грошової оцінки і складає 4 088 123,80 грн або в місяць - 340 676,98 грн".
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи не врахував, що з 01.01.2017 істотно змінилися обставини, якими суд керувався під час розгляду іншої справи № 922/1558/16 та ухвалення рішення про визнання укладеною додаткової угоди. Оскільки у зв`язку із прийняттям Порядку від 25.11.2016 станом на 01.01.2017 повністю втратив чинність Порядок від 27.01.2006, на думку скаржника, до розрахунку орендної плати за договором оренди, з урахуванням зміни нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, слід застосовувати саме положення Порядку від 25.11.2016.
9. Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Порядку від 25.11.2016 йдеться у рішенні міськради від 22.02.2017 № 566/17, яке суди попередніх інстанцій залишили поза увагою.
10. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій також не врахували та не дослідили, що важливою новацією Порядку від 25.11.2016 є уніфікація категорій "функціонального використання", категорій земель і видів цільового призначення відповідно до Земельного кодексу України (далі - ЗК України), внаслідок чого було скасовано категорію функціонального використання "землі комерційного призначення". Відтепер сітку коефіцієнтів функціонального використання визначено з урахуванням Кваліфікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548. Максимальний коефіцієнт функціонального використання становить 2.5 і передбачений лише для земель із деякими видами цільового використання, а саме: будівництво та обслуговування будівель торгівлі, туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, будівель кредитно-фінансових установ, будівель ринкової інфраструктури, будівель закладів побутового обслуговування. Для решти видів цільового використання застосовуються суттєво нижчі коефіцієнти. Скаржник зауважує, що спірна земельна ділянка належить до земель промисловості, тому до неї слід застосовувати коефіцієнт 1,2, а не 2,5.
11. Крім цього, заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не надали оцінки обставинам викладеним, у постанові Вищого господарського суду України від 26.09.2017 у справі № 922/317/17.
12. Також скаржник звертає увагу, що апеляційний господарський суд не досліджено і не надав правової оцінки доводам позивача щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема щодо безпідставного незадоволення клопотання позивача про залучення третіх осіб і забезпечення позову, а також про долучення додаткових доказів (інформаційної довідки з ДРРП від 05.03.2019).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
Фактичні обставини справи, встановлені судами та висновки Верховного Суду
14. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.