ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/1758/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Колос І.Б.,
здійснивши розгляд у письмовому провадженні
касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АЛЕКСС"
на рішення Господарського суду Донецької області від 05.02.2019 у складі судді Фурсової С.М.., від 18.02.2019
та постанову Східного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Лакіза В.В., Бородіної Л.І., Шутенко І.А., від 16.04.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АЛЕКСС"
до Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення 376 920,62 грн.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області в особі відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позовних вимог
Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "АЛЕКСС" заявлено позов до дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 376 920,62 грн., з яких: 64 548,22 грн. 3% річних, 312 372,40 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на тривале невиконання відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2013 у справі №5006/6/134/2012, у зв`язку з чим, останній просить стягнути інфляційні витрати та 3% річні за прострочення виконання рішення суду.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.02.2019 у справі №905/1758/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АЛЕКСС" до Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 376920,62 грн, з яких: 64548,22 грн 3% річних, 312372,40 грн інфляційних втрат - задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АЛЕКСС" 40 823,68 гривень 3% річних, 148 957,34 гривень інфляційних втрат, а також 2 846,72 гривень судового збору. В частині стягнення 23724,54 гривень 3% річних, 163415,06 гривень інфляційних втрат - відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 рішення Господарського суду Донецької області від 05.02.2019 залишено без змін.
Стислий виклад вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Донецької області від 05.02.2019 та Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2019, ТОВ "Компанія "АЛЕКСС" у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ТОВ "Компанія "АЛЕКСС" зазначає, що суди під час розгляду справи не надали належної оцінки доводам скаржника про те, що платіжні доручення №238 від 30.10.2013, №1185 від 22.08.2016 складені з порушенням вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22.
Скаржник також зазначає, що вказані платіжні доручення є неналежними доказами у справі, оскільки у графі призначення платежу міститься посилання на здійснення оплати згідно договору №02-095 від 16.10.2008, в той час як заборгованість відповідача перед позивачем виникла на підставі укладеного між сторонами у справі договору №16/10-08 від 16.10.2008.
Крім того, скаржник посилається на ненадання відповідачем оригіналу платіжного доручення №238 від 30.10.2013, що унеможливлює, на думку скаржника, підтвердження здійснення відповідачем господарської операції щодо оплати за договором №16/10-08 від 16.10.2008 на суму 150000,00 грн.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ДП "Донецький облавтодор" доводи касаційної скарги не визнає та зазначав про те, що відповідачем було присвоєно договору від 16.10.2008 внутрішній номер 02-095, проте це є один і той самий договір.
ДП "Донецький облавтодор" зазначав про відсутність у відповідача можливості надати суду оригінал платіжного доручення від 30.10.2013 у зв`язку з ліквідацією ПАТ "Укрінбанк", через яке здійснювався платіж. Проте, наявними матеріалами справи підтверджується отримання позивачем вказаної суми коштів.
В свою чергу, платіжне доручення №1185 від 22.08.2016 оформлено належним чином, містить підпис працівника та відбиток печатки АТ "Ощадбанк", а отже є належним доказом у справі.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.08.2013 у справі №5006/6/134/2012 стягнуто з Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АЛЕКСС" суму основного боргу у розмірі 906855,32 грн, 3% річних у розмірі 28400,48 грн, пеню у розмірі 59934,03 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 19903,80 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013 рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2013 у справі №5006/6/134/2012 залишено без змін.
30.10.2013 на виконання вищевказаного рішення господарського суду Донецької області видано відповідний наказ.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013 у справі №5006/6/134/2012 залишено без змін.
01.02.2018 державним виконавцем винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження № 43033553 у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі наказу господарського суду Донецької області № 5006/6/134/2012 від 30.10.2013, відповідно до платіжного доручення №99 від 31.01.2018 на суму 1 014 860,90 грн.
У зв`язку з наявністю судового рішення, яке відповідачем вчасно не виконано, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 376920,62 грн., у тому числі: 3% річних у розмірі 64548,22 грн та інфляційних втрат у розмірі 312 372,40 грн, за період з 18.09.2015 по 30.01.2018, що є донарахуванням на підставі статті 625 ЦК України на суму 906855,32 грн, яка стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 20.08.2013 по справі №5006/6/134/2012.
При розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції відповідач заперечував щодо визначеної позивачем суми заборгованості, на яку має здійснюватися нарахування інфляційних та 3% річних, а також визначених позивачем періодів нарахування у зв`язку з тим, що протягом 2013-2018 років відповідач здійснював часткові погашення заборгованості за рішенням суду шляхом перерахування на користь відповідача 30.10.2013 суми коштів у розмірі 150000,00 грн. та 22.08.2016 суми коштів у розмірі 300000,00 грн.
Проте дані суми не були враховані позивачем при складанні розрахунку позовних вимог. В свою чергу, відповідачем було надано контррозрахунок інфляційних втрат та річних за договором.
До матеріалів справи були залучені копії платіжних доручень, надані відповідачем, у відповідності до яких ним було сплачено в рахунок погашення заборгованості 150000,00 грн. згідно платіжного доручення №238 від 30.10.2013 та 300000,00 грн. згідно платіжного доручення №1185від 22.08.2016.
Суди першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних рішень дійшли висновку про можливість зарахування в рахунок погашення заборгованості суми коштів у розмірі 450000,00 грн. на підставі зазначених платіжних доручень.
З урахуванням наведеного суди встановили, що вірним є такий порядок нарахування внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання з погашення основного боргу, а саме:
нарахування інфляційних втрат на борг у сумі 756855,32 грн за період з 01.10.2015 по 31.07.2016, що складає 47600,13 грн; та на борг у сумі 456855,32 грн з 01.09.2016 по 31.12.2017, що складає 101357,21 грн;
нарахування 3% річних за період з 18.09.2015 по 21.08.2016 на суму боргу 756855,32 грн., що складає 21048,50 грн; та за період з 22.08.2016 по 30.01.2018 на суму боргу 456855,32 грн, що складає 19775,18 грн.
У відповіді на відзив позивач зазначав, що копії платіжних доручень із зазначенням в графі призначення платежу інших номерів договорів (а саме договір №02-095 від 16.10.2008), ніж договору №16/10-08 від 16.10.2008, на підставі якого було винесено рішення суду, не можуть бути доказом того, що відповідач сплатив грошові кошти саме на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 20.08.2013 у справі №5006/6/134/2012.
Водночас суди попередніх інстанцій зазначали про те, що позивач не підтвердив факту наявності укладеного між ТОВ "Компанія Алексс" та ДП Донецький облавтодор договору за номером 02-095 від 16.10.2008 або будь-якого іншого договору від 16.10.2008, за яким відповідач начебто міг здійснити розрахунки вищезазначеними платіжними дорученнями.
Крім того, позивач не надав доказів зарахування отриманих грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за будь-яким іншим укладеним між сторонами договором.
Суди також не взяли до уваги доводи позивача про те, що у разі погашення спірної суми заборгованості відповідач мав зазначити у платіжних дорученнях "за рішенням суду від 20.08.2013", оскільки спірна сума заборгованості виникла не внаслідок прийняття судом рішення №5006/6/134/2012 від 20.08.2013, а через неналежне виконання відповідачем зобов`язання за Договором № 16/10-08 від 16.10.2018.
Відхиляючи доводи позивача про те, що платіжні доручення, надані відповідачем, не можуть бути доказами, оскільки не містять всіх необхідних реквізитів платіжного документа, суди зазначали, що позивач у письмових поясненнях не заперечував факт отримання грошових коштів, перерахованих відповідачем за спірними платіжними дорученнями, а факт неотримання вказаних коштів позивачем суду не доведено.
Ухвалами Господарського суду Донецької області від 28.11.2018 та від 11.12.2018 у даній справі суд зобов`язував позивача надати виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1, відкритому в ПАТ "Банк Камбіо" за жовтень-листопад 2013 року, та по особовому рахунку № НОМЕР_2, відкритому в ПАТ "Укрексімбанк", за серпень 32016 року.
Проте, позивач вимогу суду не виконав, у зв`язку з цим суди визнали, що позивач не довів факт неотримання ним коштів, сплачених відповідачем на підставі спірних платіжних доручень.
За таких обставин, з посиланням на положення статей 598, 599, 625, 526 ЦК України та статті 193 ГК України суди дійшли висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних за несвоєчасне виконання рішення суду у розмірі, визначеному судом першої інстанції.