Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 352/2269/14
провадження № 61-32735св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач-відповідач - ОСОБА_1,
відповідач-позивач - ОСОБА_2,
позивач - ОСОБА_3,
позивач - ОСОБА_4,
позивач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2017 року у складі судді Струтинського Р. Р. та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів Максюти І. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на будинковолодіння по АДРЕСА_1, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_6, яка на випадок своєї смерті залишила заповіт, посвідчений державним нотаріусом Тисменицької державної нотаріальної контори 29 серпня 2003 року, згідно якого все своє майно заповіла ОСОБА_1 .
Позивач вчасно вчинила дії щодо прийняття спадщини, подала у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини, однак отримала постанову державного нотаріуса Тисменицької державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 липня 2014 року, з тих підстав, що частина спадкового майна складається з будинковолодіння, яке має статус колишнього колгоспного двору.
У лютому 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 подали зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому просили визнати за ними право власності на 4/5 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, як спільного майна.
Зустрічний позов мотивовано тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, ОСОБА_2 звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом, однак постановою державного нотаріуса Тисменицької державної нотаріальної контори від 04 липня 2014 року йому відмовлено в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вказане домолодіння.
Правовстановлюючий документ, а саме свідоцтво про право власності на вказане будинковолодіння, є у наявності. На час видачі даного свідоцтва позивачі були членами колгоспного двору, що підтверджується витягом з погосподарської книги №3 Черніївської сільської ради за 1986 - 1990 роки. У зв`язку з наведеним, позивачі вважають, що мають право на свою частку у майні колишнього колгоспного двору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2017 року первісний позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/5 будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на 4/5 будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі за зустрічним позовом були членами колгоспного двору, своєю працею і коштами брали участь у веденні спільного господарства колгоспного двору та придбанні його майна, вони не втратили право на частку у майні колгоспного двору і їх частки є рівними з часткою померлої ОСОБА_6 .
Позивачі за зустрічним позовом набули права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову змінено.
Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 право власності по 1/5 частині за кожним на будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов взаємовиключних висновків про те, що позивачі за зустрічним позовом не втратили право на частку у майні колгоспного двору і їх частки є рівними з часткою померлої ОСОБА_6 і, одночасно, вони набули права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті останньої.
Апеляційний суд виходив з того, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 за заповітом, яким охоплена уся спадщина, тому після смерті ОСОБА_6 на належне їй майно має право лише ОСОБА_1, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про набуття права на спадщину за законом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_9 .
Оскільки ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_10 на момент видачі свідоцтва про право власності на домоволодіння (20 січня 1989 року), яке видано до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про власність"були членами колгоспного двору, своєю працею і коштами брали участь у веденні спільного господарства колгоспного двору та придбанні його майна, цьому двору належав спірний будинок, а ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_3) були неповнолітніми і право цих осіб підтверджено свідоцтвом про право власності на домоволодіння, як членів колгоспного двору, а також будь-які докази про поділ чи виділ частки колгоспного двору відсутні, тому вони не втратили право на частку у майні цього колгоспного двору, яке збереглося.
Таким чином, вказані особи як члени колгоспного двору мали право кожний по 1/5 частині в майні цього двору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного рогозову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що наявні в матеріалах справи докази у сукупності підтверджують ту обставину, що сім`я ОСОБА_2 була зареєстрована як окреме господарство робітничого типу двору, створювала своє окреме майно двору - житловий будинок, хоча і проживала в будинку матері - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .Жодної участі у створенні майна колгоспного двору, що належав матері ОСОБА_6 сім`я ОСОБА_2 не приймала, оскільки дане майно було створено раніше, до часу з якого вони почали проживати в будинку.
Таким чином суди дійшли помилкового висновку, що сім`я ОСОБА_2, проживаючи в будинку матері, та будучи зареєстрована, як окреме господарство, набула права власності на майно колгоспного двору нарівні із ОСОБА_6 .
Судами не враховано та не надано належної оцінки тим обставинам, що вибувши із колгоспного двору у 1989 році та утворивши новий господарський двір сім`я ОСОБА_2 не провела виділу чи поділу майна колгоспного двору, а отже станом на 15 квітня 1991 року втратила право на майно колгоспного двору, оскільки протягом трьох років не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.