Постанова
Іменем України
15 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 678/285/16
провадження № 61-34201св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 27 лютого 2017 року у складі судді Ходоровського І. Б. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "ПриватБанк", банк), в якому просив: визнати неправомірними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" по збільшенню з 09 січня 2009 року процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором від 07 квітня 2008 року; визнати недійсною з 09 січня 2009 року умову пункту 2.3.3 вказаного договору в частині щодо такої події як право Банка при виникненні кожної з наступних подій, зокрема, відмови позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно пункту 2.2.7 даного договору згідно статті 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальнику відповідного повідомлення; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок неправомірно нарахованої процентної ставки за користування кредитом та нарахувати проценти по цьому кредитному договору у попередній сумі, зазначеній при укладенні кредитного договору; визнати нікчемним пункт 2.3.1 цього договору, укладеного між позивачем та банком; стягнути з банку на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Позов мотивовано тим, що 07 квітня 2008 року між позивачем та банком укладено кредитний договір на строк до 07 квітня 2028 року у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 25 500 доларів США на наступні цілі: у розмірі 21 000 доларів США на споживчі цілі, у розмірі 420 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 120 доларів США - страхування майна, 105 доларів США - особисте страхування, а також у розмірі 4500 доларів США - на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу.
З 01 лютого 2009 року, всупереч частини другої статті 1056 ЦК України, банк в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки без погодження та повідомлення позичальника, що тягне за собою нікчемність підпункту 2.3.1 пункту 2.3 кредитного договору на підставі частини третьої статті 1056 ЦК України, оскільки право банку збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09 січня 2009 року і процентна ставка повинна залишатись без зміни.
Підпункт 2.3.3. пункту 2.3 кредитного договору носить дискримінаційний характер, оскільки передбачає розірвання договору кредитором в разі відмови позичальника від укладення договорів іпотеки, поруки, страхування з надсиланням позичальнику відповідного повідомлення, тому така умова є недійсною.
Банк немає права в односторонньому порядку збільшувати встановлений договором розмір процентів, така умова договору є нікчемною.
У зв`язку з неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 зазнав фізичних і душевних страждань, які виразились у порушенні його звичайного способу життя, оскільки після звільнення з лав Збройних сил України, як інвалід війни 3 групи і повернення із зони АТО ще не адаптувався, перебував на стаціонарному лікуванні, а зневажливе ставлення працівників банку його пригнічує, банк безпідставно підняв відсоткову ставку за договором, не реагував на його заяви, відмовляв у зверненнях, що завдало йому моральної шкоди, розмір якої останній визначив в суму 20 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 27 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що якщо умовами кредитного договору передбачається право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення Банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення Банку про таку зміну було прийняте до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку".
Рішення про збільшення процентної ставки за кредитом прийнято банком до набрання чинності вищевказаним Законом, позичальника повідомлено про зміну умов договору у передбаченому кредитним договором порядку (шляхом відправлення на його адресу письмового повідомлення), у зв`язку з чим позов є необґрунтованими і задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та залишити позов без розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що до початку судового розгляду справи, призначеного апеляційним судом на 23 травня 2017 року об 11:00 год, позивач в день судового засідання подав до канцелярії суду заяву про залишення його позову без розгляду і просив з цих підстав скасувати рішення суду першої інстанції. Разом з тим, в порушення норм процесуального права, за наявності заяви про залишення позову без розгляду, апеляційний суд розглянув справу за апеляційною скаргою позивача по суті і залишив рішення суду першої інстанції без змін. Заявник вважає, що за наявності заяви про залишення позову без розгляду суд апеляційної інстанції не мав права розглядати справу по суті, оскільки процесуальний закон містить обов`язок суду за таких умов скасувати рішення суду першої інстанції і залишити позов без розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі наведених норм, касаційні скарги разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.