Постанова
Іменем України
08 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 489/1222/13-ц
провадження № 61-26372св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Миколаївської області від 29 березня 2017 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є спадкоємцями ОСОБА_5, про стягнення 695 391,00 грн боргу за договорами позики, укладеними з ОСОБА_5 27 квітня 2011 року та 20 серпня 2011 року, а також 2 945,46 грн інфляційних втрат і 29 038,95 грн - 3 % річних.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договорів позики ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_1 загалом 94 000, 00 дол. США, які зобов`язався повернути до 26 вересня 2011 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся з вимогою до спадкоємців ОСОБА_5, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з вимогою повернення позики, після чого ОСОБА_2 повернула йому 7 000,00 дол. США, а тому позивач просив стягнути решту боргу та застосувати наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання.
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання вказаних договорів позики недійними на підставі статті 225 ЦК України, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_5 через психічне захворювання на час підписання спірних правочинів не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 особисто та як із законного представника неповнолітньої доньки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 192 826,86 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 289 240,29 грн.
У задоволенні вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 376,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 064,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки спадкоємці відповідають за боргами спадкодавця в межах вартості спадкового майна, претензії позивача можуть бути задоволені в межах суми 482 067,16 грн.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що покази свідків та матеріали справи суперечать висновку експертів про те, що ОСОБА_5 не усвідомлював фактичний характер своїх дій, а саме що він пише розписку про отримання коштів, а тому не погодився з висновком експертів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 29 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмолено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсними договори позики, укладені 27 квітня та 20 серпня 2011 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 .
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наявними у справі доказами доведено факт вчинення 27 квітня та 20 серпня 2011 року ОСОБА_5 спірних правочинів у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а тому наявні підстави, передбачені статтею 225 ЦК України для визнання таких правочинів недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою та просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судове рішення апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував юридичних наслідків, що пов`язані з недійсністю договорів позики, не повернув сторони в попередній стан, чим порушив майнові права ОСОБА_1 стосовно грошових коштів позики та були успадковані відповідачами у справі. Особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає, що експерт не встановив, що ОСОБА_5 за своїм психічним станом під час укладення договору позики 27 квітня 2011 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 27 квітня і 20 серпня 2011 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 укладено два договори позики, за умовами яких останній отримав загалом 94 000,00 дол. США та зобов`язався повернути їх до 26 вересня 2011 року.
У зазначений строк ОСОБА_5 борг не повернув і ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 з 01 липня 1994 року до дня смерті останнього.
Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли його дружина - ОСОБА_2 та двоє дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Відповідно до висновків посмертної судово-психіатричної експертизи від 31 грудня 2013 року № 580, від 29 травня 2013 року № 194 (додаткова) ОСОБА_5 страждав на стійкий хронічний розлад - шизоафективний розлад, змішаний тип (F25.2) і за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними 27 квітня і 20 серпня 2011 року, не міг розуміти фактичний характер своїх дій(отримання певної суми коштів і давати про це розписки) та не міг передбачити їх наслідки.