Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 296/6014/17
провадження № 61-10785св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_7, на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 січня 2019 року року у складі судді
Галасюка Р. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 травня 2019 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Корольовського районного суду
м. Житомира від 25 грудня 2015 року у справі № 296/3848/15-ц частково задоволено позов ОСОБА_9 та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 220 416,64 грн майнової шкоди та 617,00 грн судового збору.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22 лютого 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 18 січня 2017 року судові рішення в частині стягнення
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди залишено без змін.
13 лютого 2017 року ОСОБА_2 подарував матері, ОСОБА_3, адміністративне приміщення 2-го поверху літ."А" загальною площею 24,1 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 .
16 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу цього приміщення.
19 липня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу спірного приміщення.
Зазначені правочини від 13 лютого 2017 року та від 16 червня 2017 року
є фіктивними, оскільки укладені між близькими особами та з метою уникнути виконання рішення суду про стягнення на користь позивача заподіяної внаслідок ДТП шкоди.
Договір купівлі-продажу від 19 липня 2017 року також має бути визнано недійсним, оскільки визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу від 16 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідчитиме, що відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 придбали спірне майно
у відповідача ОСОБА_4, яка не мала права його відчужувати, оскільки також не набула права власності.
У зв`язку з викладеним, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив суд визнати недійсними вказані договори дарування та купівлі-продажу.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 04 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду
від 13 травня 2019 року, позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування адміністративного приміщення 2-го поверху літ."А" загальною площею 24,1 кв. м., що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 143404718101, укладений 13 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 13 лютого 2017 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А. В за реєстровим номером 526,
з дня його укладання.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу адміністративного приміщення
2-го поверху літ."А" загальною площею 24,1 кв. м., що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 143404718101, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений 16 червня 2017 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А. В за реєстровим номером 2437, з дня його укладення.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу адміністративного приміщення
2-го поверху літ."А" загальною площею 24,1 кв. м., що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 143404718101, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, посвідчений 19 липня 2017 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О. за реєстровим номером 11996, з дня його укладення.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 4 018,80 грн понесених судових витрат, по 803,76 грн з кожного.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_2, відчужуючи за безвідплатним договором своїй матері належне йому на праві власності нерухоме майно, був обізнаний про судовий розгляд справи за позовом про стягнення з нього майнової та моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1, оскільки спір між ними існував тривалий час, тому міг передбачити негативні наслідки для себе у разі виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно. Відчуження цього майна матір`ю відповідача на користь ОСОБА_4 , яка є цивільною дружиною відповідача, фактично свідчить про вчинення відповідачем дій з побудування схеми виведення власного нерухомого майна з можливого майбутнього обтяження з метою погашення боргу перед позивачем.
Зазначене свідчить про фіктивність укладеного договору дарування між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є близькими родичами.
Вимоги про визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу є похідними і підлягають задоволенню, оскільки продавці у вказаних договорах не набули належним чином права власності на спірне майно і, відповідно, прав на його відчуження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнення її доводів та викладу позиції інших учасників справи
У травні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення
у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що вчинення правочинів між близькими родичами саме по собі не може свідчити про фіктивність договорів дарування та купівлі-продажу нежитлового приміщення, оскільки необхідною кваліфікуючою ознакою при визнанні правочинів недійсними з підстав фіктивності є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки та відсутність реального настання відповідних правових наслідків, обумовлених відповідним правочином. Дарувальник ОСОБА_2 та обдарована ОСОБА_3 мали намір та бажали настання відповідних правових наслідків договору дарування від 13 лютого 2017 року, більше того, цей договір повністю виконаний його сторонами - обдарованій було передано нежитлове приміщення
і вона набула право власності на нього, про що свідчить витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно. Також і договори купівлі-продажу нежитлового приміщення від 16 червня 2017 року та від 19 липня 2017 року виконані
в повному обсязі їх сторонами: продавці отримали кошти, а покупці отримали
у власність нерухоме майно, що підтверджується оспорюваними договорами та витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначає, що судове рішення про стягнення зі скаржника майнової та моральної шкоди на користь позивача не виконане; посилається на статтю 9 Закону України "Про виконавче провадження" як підставу недійсності правочину, вчиненого боржником у виконавчому провадженні;. на продовження дарувальником ОСОБА_2 користуватися нежитловим приміщенням після укладення договору дарування від 13 лютого 2017 року; на короткі терміни перебування майна у власності набувачів після укладення спірних правочинів; відсутність прав на відчуження майна продавцями за спірними договорами у зв?язку
з фіктивністю договору дарування.
Рух справи
12 червня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі.
03 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 грудня 2015 року
у справі № 296/3848/15-ц частково задоволено позов ОСОБА_9 та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 220 416,64 грн майнової шкоди та 617,00 грн судового збору.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди залишено без змін.
На підставі виконавчого листа, виданого Корольовським районним судом
м. Житомира 23 березня 2016 року, державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомира 27 квітня 2016 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 50962463.
Доказів про повне або часткове виконання рішення відповідач суду не надав.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 травня 2016 року на час касаційного розгляду справи виконання рішення Апеляційного суду Житомирської області від 22 лютого
2016 року було зупинено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 18 січня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, судові рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди залишено без змін.
13 лютого 2017 року ОСОБА_2 подарував матері ОСОБА_3 адміністративне приміщення 2-го поверху літ."А" загальною площею 24,1 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 .
16 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу вказаного приміщення.
19 липня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу цього приміщення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.