Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 2607/14264/12
провадження № 61-17869св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року у складі судді Неганової Н. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 січня 2017 року у складі колегії суддів: Желепи О. В.,
Іванченка М. М., Рубан С. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У березні 2009 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання кредитних договорів та стягнення заборгованості за ними.
Позовна заява мотивована тим, що 30 грудня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк", Банк), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15.3/СЖ-245.06.2. Згідно пункту 1 договору від 25 липня 2007 року про внесення змін до кредитного договору від 30 грудня 2006 року банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 4 600 000,00 доларів США терміном до 30 грудня 2009 року включно. Забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором від 30.12.2006 року є іпотека нерухомого майна згідно з договорами іпотеки № 9422, № 9424, № 9426, № 9428, № 9430, № 9432, укладеними 30 грудня 2006 року. 17 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №77.2/СЗ-070.08.2, згідно якого Банк надав відповідачу на споживчі цілі кредити (транші) в межах загальної суми 1 500 000,00 доларів США на основі додаткових угод про видачу кредиту (траншу) до кредитного договору, які є його невід`ємною частиною. Забезпеченням виконання зобов`язань за цим кредитним договором від
17 березня 2008 року є іпотека нерухомого майна згідно з договором іпотеки від 17 березня 2008 року за реєстровим № 1125. За умовами вказаних кредитних договорів відповідач зобов`язався повертати кредити та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. Відповідно до договорів від 30 вересня
2008 року про внесення змін до вищевказаних кредитних договорів процентна ставка за кредитами відповідача з 01 жовтня 2008 року встановлена в розмірі 17 % річних. Банк свої зобов`язання за кредитними договорами виконав належним чином та надав позичальнику кредитні кошти, однак відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами не виконує, заборгованість не сплачує. 13 лютого 2009 року на адресу ОСОБА_1 Банком направлено листи-вимоги про дострокове повернення кредитів за вищевказаними кредитними договорами, сплати процентів за користування кредитними коштами та суми нарахованої пені. Проте вимоги позивача відповідач не виконав, заборгованість не сплатив. Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором від 30 грудня 2006 року складає: заборгованість за кредитом - 4 596 553,00 долари США, нараховані проценти за користування грошовими коштами - 314 168,33 долари США, пеня - 14 994,06 доларів США, а разом
4 925 715,39 доларів США. Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором від 17 березня 2008 року складає: заборгованість за кредитом - 1 040 822,00 доларів США, нараховані проценти за користування грошовими коштами - 68 538,84 доларів США, пеня - 55 710,55 доларів США, а разом 1 165 071,39 доларів США. Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за двома кредитними договорами становить 6 090 786,78 доларів США.
У зв`язку з викладеним Банк просив розірвати кредитні договори від 30 грудня 2006 року № 15.3/СЖ-245.06.2 та від 17 березня 2008 року № 77.2/СЗ-070.08.2, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за двома кредитними договорами в розмірі 6 090 786,78 доларів США, а також судові витрати.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від
11 квітня 2012 року позов ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Розірвано кредитний договір від 17 березня 2008 року № 77.2/СЗ-070.08.2.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість: за кредитним договором від 30 грудня 2006 року № 15.3/СЖ-245.06.2 в розмірі
4 925 715 доларів США 39 центів, з яких кредит складає 4 596 553,00 долари США, нараховані проценти за користування грошовими коштами - 314 168,33 доларів США, пеня - 14 994,06 доларів США; за кредитним договором від
17 березня 2008 року № 77.2/СЗ-070.08.2 в розмірі 1 165 071,39 доларів США, з яких кредит складає 1 040 822,00 доларів США, нараховані проценти за користування грошовими коштами - 68 538,84 доларів США, пеня - 55 710,55 доларів США, всього заборгованість за двома кредитними договорами становить 6 090 786,78 доларів США, що за курсом Національного банку України на день винесення рішення становить 48 604 478,50 грн.
В іншій частині позовних вимог ПАТ "Родовід Банк" відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 квітня 2012 року скасовано в частині задоволення позову про стягнення процентів та пені, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті оскаржувані судові рішення залишено без змін.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 01 жовтня
2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від
17 січня 2017 року, позовні вимоги щодо стягнення процентів та пені задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором від 30 грудня 2006 року № 15.3/СЖ-245.06.2 - за процентами в розмірі 314 168,33 доларів США, за пенею в розмірі
14 994,06 доларів США, а разом - 329 162,39 доларів США; за кредитним договором від 17 березня 2008 року № 77.2/С3-070.08.2 - заборгованість за процентами в розмірі 68 538,84 доларів США, за пенею в розмірі
55 710,55 доларів США, а разом - 124 249,39 доларів США, а всього стягнуто за двома кредитними договорами 453 411,78 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення рішення суду становить
3 624 120,36 грн.
Судові рішення мотивовано тим, що відповідач неналежно виконував умови вищевказаних кредитних договорів, не погашав заборгованість за кредитами, процентами та пенею, що надало Банку можливість вимагати дострокового погашення заборгованості згідно умов кредитних договорів (пункту 5.1 договору від 30 грудня 2006 року та пункту 3.4.9 договору від 17 березня 2008 року). Тому заборгованість за процентами та пенею підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду в повному обсязі.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У січні 2017 року ОСОБА_1, через представника ОСОБА_2, звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та пені за кредитними договорами або направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку, що позов Банку в частині стягнення відсотків та пені підлягає до задоволення, оскільки судами не було встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Зокрема вказує, що Банком надано до суду невірний розрахунок заборгованості за кредитними договорами по відсоткам та пені. Вказує, що Банк за основу розрахунків процентів та пені за кредитними договорами взяв не чергові транші, які йому надавалися, а розмір всієї заборгованості за цими договорами, тому надані ним розрахунки є завищеними, необґрунтованими та незаконними. Також зазначив, що суди розглянули справу без його участі, оскільки вони не повідомляли його належним чином про дату та час розгляду справи, чим порушили його процесуальні права як відповідача, передбачені статтями
12, 27 ЦПК України. Вказував, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про призначення судової економічної експертизи для визначення дійсного розміру заборгованості за процентами та пенею.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ПАТ "Родовід Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Родовід Банк" Куліша В. М. на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є надуманими та такими, що не відповідають вимогам законодавства та матеріалам справи. Доводи касаційної скарги про те, що нарахована Банком сума заборгованості за відсотками та пенею є необґрунтованою, не підтверджені належними та допустимими доказами, тому є безпідставними.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що 30 грудня 2006 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15.3/СЖ-245.06.2, згідно якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі
3 420 000,00 доларів США на строк до 30 грудня 2009 року включно зі сплатою 15 % річних (а. с. 10-13 том 1).
25 липня 2007 року ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до кредитного договору від 30 грудня 2006 року
№ 15.3/СЖ-245.06.2, згідно якого було внесено зміни в пункт 1.1. кредитного договору та викладено цей пункт у наступній редакції:
"Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 4 600 000,00 доларів США строком до 30 грудня 2019 року включно" (а. с. 14 том 1).
30 вересня 2008 року між Банком та позичальником укладено договір про внесення змін до кредитного договору від 30 грудня 2006 року
№ 15.3/СЖ-245.06.2, згідно якого процентну ставку за кредитним договором збільшено до 17 % річних з 01 жовтня 2008 року (а. с. 15 том 1).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 30 грудня 2006 року між сторонами того ж дня були укладені договори іпотеки за реєстровими номерами № 9422, № 9424, № 9426, № 9428, № 9430, № 9432
(а. с. 16-51 том 1).
25 липня 2007 року між сторонами укладені договори про внесення змін до вищевказаних договорів іпотеки (а. с. 52-57 том 1).
Факт видачі кредиту підтверджується заявами відповідача на видачу готівки та виписками з особового рахунку та не заперечувався відповідачем
(а. с. 58-117 том 1).
Згідно з пунктом 4.5 кредитного договору від 30 грудня 2006 року за порушення строків повернення кредитів та/або сплати процентів за користування кредитами боржник зобов`язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в пункті
1.3 цього договору, від суми простроченого платежу.
Відповідач у порушення вимог кредитного договору свої зобов`язання не виконав, заборгованість за кредитом не сплачував.
Станом на 25 лютого 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором від 30 грудня 2006 року складала: заборгованість за процентами за період з 30 грудня 2006 року до 24 лютого 2009 року у розмірі
314 168,33 доларів США, за пенею за період з 13 жовтня 2008 року до 24 лютого 2009 року у розмірі 14 994,06 доларів США, а разом 329 162,39 доларів США
(а. с. 40-41 том 3).
17 березня 2008 року між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 77.2/СЗ-070.08.2., згідно якого встановлюється мета, порядок та умови видачі банком в майбутньому відповідачу кредитів (траншів) в межах загальної суми 1 500 000,00 доларів США на основі додаткових угод про видачу кредиту (траншу) до кредитного договору, які є його невід`ємною частиною. Процентна ставка за користування кредитами за цим договором встановлюється у розмірі 15 % річних (а. с. 122-129 том 1).
Заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових угодах, але не пізніше 17 березня
2011 року.
30 вересня 2008 року згідно з договором про внесення змін до кредитного договору № 77.2/СЗ-070.08.2 від 17 березня 2008 року процентну ставку збільшено до 17 % річних з 01 жовтня 2008 року (а. с. 130 том 1).