Постанова
Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 167/489/17
провадження № 61-31244св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю "Прайд-Н",
треті особи: Луцька міська рада, реєстраційна служба Рожищенського районного управління юстиції Волинської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 серпня 2017 року у складі судді Костюкевича О. К. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю "Прайд-Н" (далі - ТОВ "Прайд-Н"), треті особи: Луцька міська рада, реєстраційна служба Рожищенського районного управління юстиції Волинської області, про визнання установчих документів ТОВ "Прайд-Н" та свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що він з 13 травня 1979 року по 28 жовтня 2008 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час шлюбу ними було придбано нерухоме майно: приміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2 загальною площею 385,3 кв.м, частина торгового комплексу (ресторану) А2 площею 156,1 кв. м і підвал площею 23,7 кв. м, які знаходяться у даному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,0189 га для реконструкції та обслуговування крамниці промислових товарів за цією ж адресою. Власником вказаного майна згідно з правовстановлюючими документами є ОСОБА_2 .
У лютому 2017 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 без погодження з ним розпорядилась вказаним нерухомим майном, внесла дане майно в статутний фонд новоствореного ТОВ "Прайд-Н", після чого це нерухоме майно було зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за новим власником.
Вважаючи, що ОСОБА_2, відчуживши дане майно поза його волею, своїми діями порушила його права як співвласника цього майна, та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
визнати недійсними Статут і державну реєстрацію ТОВ "Прайд-Н";
визнати недійсними свідоцтво про право власності товариства на приміщення дискоклубу з офісними приміщеннями, загальною площею 537,3 кв. м та земельну ділянку площею 0,0189 га, які знаходиться в АДРЕСА_1 ;
скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
визнати недійсним договір оренди зазначеної земельної ділянки, укладений 17 квітня 2014 року між товариством та ОСОБА_3 .
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними установчих документів та свідоцтв про право власності товариства на спірне нерухоме майно і скасування реєстрації права власності товариства на майно без визнання за ним права спільної сумісної власності на це майно як таке, що придбане у період перебування у шлюбі з ОСОБА_2, є передчасними і задоволенню не підлягають.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте в шлюбі, оскільки відповідно до статті 60 СК України, воно вважається таким, що належить подружжю. В той же час, той з подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести, що спірне майно не належить до спільної сумісної власності, тобто тягар доказування покладається на того з подружжя, хто порушує питання про спростування зазначеної презумпції. Тому висновок суду, що він в судовому порядку не довів права власності на спірне майно чи його частку, є помилковим.
Крім того, при створенні ТОВ "Прайд-Н" та внесенні майна до статутного капіталу цього товариства, відповідачка повинна була отримати від нього як від співвласника майна письмову згоду на його внесення до статутного капіталу юридичної особи, і тільки після цього державний реєстратор на підставі цієї згоди мав би право реєструвати це майно за ТОВ "Прайд-Н" та видавати правовстановлюючі документи на нього.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ "Прайд-Н" зазначали, що позивач про поділ спільно нажитого за час шлюбу майна і про визнання права власності на нього не заявляв, позов не відповідає вимогам статті 71 СК України. Нерухомість набута ОСОБА_2 за її особисті кошти і за кошти від підприємницької діяльності, для використання в такій діяльності, тому вказане майно є її особистою власністю.
Крім того, майна, яке було на момент розірвання шлюбу, на даний час не існує, оскільки воно істотно змінилося внаслідок реконструкцій та прибудов, частина його відчужена іншим особам.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 13 травня 1979 року по 28 жовтня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі (т. 1 а. с. 7).
03 січня 2003 року відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між ОПГХ Рожищенської райспоживспілки (продавець) і ОСОБА_2 (покупець) продавець передав за 52 800,00 грн у власність покупцю приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2", загальною площею 385,3 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 113-115).
23 грудня 2004 року між ОПГХ Рожищенської райспоживспілки і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - приміщення підвалу, загальною площею 156,1 кв. м вартістю 11 000,00 грн, що складає частину торгового комплексу за вищевказаною адресою (т. 1 а. с. 120-121).
29 грудня 2005 року між Рожищенською міською радою і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0189 га, цільове призначення - для обслуговування бару "Торнадо", яка розташована в АДРЕСА_1 за 3 235,68 грн (т. 1 а. с. 127-128).
Право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна було зареєстровано за ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 122).
Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_2 з 29 квітня 2004 року є фізичною особою-підприємцем і серед видів її діяльності значиться: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, надання в оренду й експлуатацію власного майна (т. 1 а. с. 116-118).