Постанова
Іменем України
12 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 454/884/17
провадження № 61-29913св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи :
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 липня 2017 року у складі судді Струс Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 рокуу складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень"(далі - ТОВ "ФК "ЦФР", Товариство) про визнання недійсним пункту кредитного договору, посилаючись на те, що 11 квітня 2014 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 939523233, за яким він отримав кредит у розмірі 20 322,12 грн під 14,99 % річних на строк до 11 квітня 2018 року. Вважає несправедливимиумови пункту 4.8 вказаного договору про встановлення щомісячної плати за кредитом в розмірі 2,69 %, що складає 546,67 грн, оскільки, на його думку, така палата є винагородою за обслуговування кредиту. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним пункт 4.8 кредитного договору.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 07 липня 2017 рокув задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довів тих обставин, на які він посилався у позовній заяві як на підставу своїх вимог. Згідно з пунктом 10 кредитного договору позичальником отримано умови кредитування відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" до укладення цього договору.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 липня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Встановлення в пункті 4.8 кредитного договору плати за користування кредитом не є платою за його обслуговування і не є супутньою послугою.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в пункті 4.2 кредитного договору встановлена річна процентна ставка в розмірі 14,99 %, а в пункті 4.8 - щомісячна плата за кредитом в розмірі 2,69 %, що становить 546,67 грн, тобто умовами договору визначений подвійний розмір процентів. Відповідач не надав доказів того, які саме послуги йому надавалися за вказану плату, а також складових частин таких послуг. Він не був повідомлений про умови кредитування до укладення вказаного договору.
У травні 2019 року ТОВ "ФК "ЦФР" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що визначена пунктом 4.8 кредитного договору щомісячна плата за кредитом входить до складу щомісячного платежу, передбаченого графіком. Разова плата за кредитом, щомісячна плата за кредитом, плата за річною процентною ставкою є видами плати/процентів за кредитним договором. Товариство не здійснює будь-яких інших послуг, крім надання кредиту. Позивач був належним чином повідомлений про умови кредитування, про що свідчить пункт 10 кредитного договору.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Сокальського районного суду Львівської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
24 травня 2018 року справу № 454/884/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами встановлено, що 11 квітня 2014 року між ТОВ "ФК "ЦФР" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 939523233 (далі - Договір), за яким позичальник отримав кредит у розмірі 20 322,12 грн на строк до 11 квітня 2018 року.
Згідно з пунктом 4.2 Договору річна процентна ставка за кредитом становить 14,99 % річних.
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що повернення кредиту, внесення плати за ним здійснюється щомісячно, за графіком платежів.
Разова плата за кредитом становить 350 грн (пункт 4.7 Договору).
Згідно з пунктом 4.8 Договору щомісячна плата за кредитом складає 2,69 % від суми кредиту, що становить 546,67 грн.
Пунктом 6 Договору передбачено, що до складу плати за кредитом входять плата за річною процентною ставкою, разова плата за кредитом та щомісячна плата за кредитом. Плата за кредитом нараховується з моменту надання кредиту. Щомісячна плата за кредитом входить до складу щомісячного платежу відповідно до графіку платежів (додаток до кредитного договору). Разова плата за кредитом справляється за рахунок наданого кредиту, відразу після його надання.
Додатком до Договору є графік платежів, в якому сторони погодили, що загальна сума щомісячного платежу становить 1 115,52 грн, яка складається з частини кредиту, що підлягає поверненню, плати за річною процентною ставкою, щомісячної плати за кредитом.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.