Постанова
Іменем України
12 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 686/20919/16-ц
провадження № 61-33537св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Хмельницька міська рада,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2017 року у складі судді Салоїд Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Корніюк А. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницької міської ради про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що розпорядженням Хмельницького міського голови від 06 квітня 2016 року № 142-к він був призначений на посаду завідувача міської комунальної аптеки "Віола" (далі - МКА "Віола", Аптека) та 11 квітня 2016 року між ним та відповідачем укладено контракт строком до 10 квітня 2019 року. Розпорядженням Хмельницького міського голови від 10 жовтня 2016 року № 513-к його було звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Підставою для звільнення став акт перевірки відділу внутрішнього контролю Хмельницької міської ради від 07 жовтня 2016 року, згідно з яким 19 серпня 2016 року він здійснив поїздки на службовому автомобілі до міста Деражня Хмельницької області, а 23 серпня 2016 року - до міста Ізяслава Хмельницької області, які не були пов`язані із статутною діяльністю Аптеки, при цьому не оформив відрядження та не погодив такі дії з органом управління майном, що є порушенням підпункту 3 пункту 11 контракту. В основу вказаного рішення відповідач поклав пояснення водія ОСОБА_2 та заступника завідувача МКА "Віола" ОСОБА_3 . Вважає своє звільнення незаконним, оскільки він не порушував норми трудового законодавства та правила внутрішнього трудового розпорядку, а висновок про його відсутність без поважних причин на робочому місці 19 і 23 серпня 2016 року та використання у власних цілях службового автомобіля - нічим не підтверджений. Він як завідувач Аптеки мав ненормований робочий день, акт про його відсутність мав бути складений спеціальною комісією, у зв`язку з чим факт прогулу є недоведеним. Крім того, згідно з табелем виходу на роботу 19 і 23 серпня 2016 року він знаходився на робочому місці. Подорожні листи повинен був заповнювати водій МКА "Віола" ОСОБА_2, оскільки саме за ним був закріплений службовий автомобіль. Внаслідок незаконних дій відповідача він залишився без роботи і засобів для існування, звільнення за прогул негативно вплинуло на його ділову репутацію як керівника закладу охорони здоров`я. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: скасувати вищевказане розпорядження про звільнення; поновити його на роботі; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та 50 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Сукупність наявних в матеріалах справи доказів підтверджує факт відсутності позивача на робочому місці більше трьох годин підряд без поважних причин, зокрема 19 серпня 2016 року з 11 до 15 години та 23 серпня 2016 року з 09 до 14 години, у зв`язку з чим його звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є законним.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини справи, оскільки надані ним пояснення голові міської ради стосувалися лише використання службового транспорту, а не його відсутності на робочому місці 19 та 23 серпня 2016 року. Таким чином Хмельницька міська рада порушила вимоги статті 149 КЗпП України та неправомірно застосувала до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Роботодавець не ознайомив його під підпис з Правилами внутрішнього трудового розпорядку (графіком робочого дня). 19 і 23 серпня 2016 року він був на роботі, так як межами місця його роботи є МКА "Віола", яка має більше 10 аптечних пунктів у місті Хмельницькому, а не лише службовий кабінет. Хмельницька міська рада не довела факту вчинення ним прогулу, оскільки не створила спеціальну комісію для складання акта відсутності його на роботі. Крім того, згідно з табелем обліку робочого часу МКА "Віола" 19 і 23 серпня 2016 року він перебував на роботі та отримав за ці дні заробітну плату. Показання свідків є суперечливими та не підтверджують скоєння ним прогулу.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
01 червня 2018 року справу № 686/20919/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Відповідно до пункту 8 частини першої 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Судами встановлено, що на підставі розпорядження Хмельницького міського голови від 06 квітня 2016 року № 142-к ОСОБА_1 був призначений на посаду завідувача МКА "Віола" з 11 квітня 2016 року (за контрактом).
11 квітня 2016 року між сторонами укладено контракт строком до 10 квітня 2019 року, за умовами якого керівник закладу зобов`язаний: погоджувати з органом управління майном відрядження в межах України (підпункт 13 пункту 5); забезпечувати дотримання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку (підпункт 22 пункту 5).
Згідно з підпунктом 2 пункту 8 контракту орган управління майном має право звільняти керівника з посади у випадку порушення ним вимог законодавства та умов цього контракту.
Правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіком роботи МКА "Віола" визначено, що адміністрація підприємства працює з 09 до 17 години; субота, неділя - вихідні дні.