ПОСТАНОВА
Іменем України
14 серпня 2019 року
Київ
справа №821/1983/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3817/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Каховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 (суддя Морська Г.М.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 (судді Золотніков О.С., Осіпова Ю.В., Скрипченко В.О.)
у справі №821/1983/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Союз» ЛТД»
до Каховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Союз» ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «ВКФ «Союз ЛТД») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Каховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Каховська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.05.2013 № 0000352200, № 0000362200.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що підставами для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов`язань слугували висновки перевіряючих про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг», які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на висновках акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22.03.2013 р. № 788/22-20/37269136 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ» за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року». Відповідно до акту перевірки ТОВ «Саноіл Торг» від 22.03.2013 р. № 788/22-20/37269136 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС встановлено, що правочини ТОВ «Саноіл Торг», укладені з контрагентом порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, що призвело до завищення податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість за перевірений період. Тобто податковий орган заперечує реальність господарських операцій по ланцюгу постачання товарів від ТОВ «Инфинити» до «Саноіл Торг», від останнього до позивача. Крім того, відповідач зазначає, що в провадженні управління розслідування особливо важливих справ ГСУ ДПС України перебувають матеріали досудового розслідування № 32013110100000031 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, та щодо невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, пов`язані зі спірними господарськими операціями.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.04.2013 по 17.04.2013, на підставі наказу від 11.04.2013 № 259, згідно підпункту 78.1.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВКФ «Союз`ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 30.11.2011 по взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг», за результатами якої складено акт від 22.04.2013 № 117/22/24108334.
Перевіркою встановлені порушення позивачем статті 44, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму валових витрат на 4 154 598 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на 955 557 грн, статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 830 919 грн. 12 коп.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 13.05.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000352200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 955 557 грн - за основним платежем та №0000362200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 246 380 грн, в тому числі 830 920 грн - за основним платежем та 415 460 - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом правочинів, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.
У відповідності до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.
Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними
розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України пра