ПОСТАНОВА
Іменем України
14 серпня 2019 року
Київ
справа №815/6965/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3202/18, К/9901/3204/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційні скарги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 (судді Шеметенко Л.П., Домусчі С.Д., Кравець О.О.)
та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 (суддя Марин П.П.)
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 (судді Шеметенко Л.П., Домусчі С.Д., Кравець О.О.)
у справі № 815/6965/13-а
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просила суд аизнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.05.2013 № 0000055172, № 0000056172 та від 06.08.2013 № 0000061703.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2013, позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.05.2013 № 0000056172 та № 0000055172 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 18 045,10 грн, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 № 0000061703. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмолено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Крім того, просив змінити постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 - визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 № 0000056172.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Позивач касаційну скаргу обґрунтовує тим, що сума виручки (валовий дохід), отриманий фізичною особою-підприємцем, яка є платником єдиного податку, не зараховується до суми валового доходу у розмірі 300 000 грн, з досягненням якої настає обов`язок зареєструватися платником ПДВ. Крім того, сума перевищення 300 000 грн, яка має місце в місяці, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, також не є об`єктом оподаткування, оскільки в цьому місяці особа ще не зобов`язана зареєструватися як платник ПДВ. Також судом апеляційної інстанції помилково зазначено в резолютивній частині номер скасованого податкового повідомлення-рішення та не розподілено судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Відповідач касаційну скаргу обґрунтовує тим, що в зв`язку з помилковим внесенням до податкових декларацій сум та невідображення сум авансових платежів відбулося заниження відображення сум податку, що підлягають сплаті до бюджету. Крім того, позивач з жовтня 2011 року вважається платником податку на додану вартість та несе відповідальність за несплату та не нарахування цього податку на рівні зареєстрованого платника.
Письмових заперечень на касаційні скарги від позивача та відповідача не надходило.
Згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2018 касаційні скарги разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 10.04.2013 по 23.04.2013, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 та статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка на 2 квартал 2013 року, згідно наказу від 29.03.2013 № 353, направлення від 10.04.2013 № 383/17-2, посадовою особою відповідача проведена планова документальна перевірка господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 30.04.2013 № 1430/17-2/2834515123.
Висновками акта перевірки встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 , податкових зобов`язань за 4 кв. 2011 року з податку на додану вартість, чим порушено вимоги статей 185, 187,188 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим позивачу донараховано податок на додану вартість на суму 70 140 грн, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2011 року, підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим донараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 148 110 грн.
Не погодившись із висновками вищевказаного акту перевірки ФОП ОСОБА_1 подала заперечення.
У відповідь на вказані заперечення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 21.05.2013 № 9076/16/17-215 залишило без змін висновки акту перевірки 30.04.2013 р. № 1430/17-2/ НОМЕР_1 .
На підставі акта перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 № 0000055172, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 70 140,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 18045,10 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 р. № 0000056172, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем на 148 110 грн.
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 21.05.2013 № 0000055172 та № 0000056172 позивач подав скаргу до ДПС в Одеській області.
Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 26.07.2013 № 123/16/15-32-10-02-08 скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення - без змін. Крім того, на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ГУ Міндоходів в Одеській області донарахувало ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 37 028 грн, внаслідок чого прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 № 0000061703 на суму штрафних санкцій у розмірі 37 028 грн.
22.08.2013 позивач звернувся з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.05.2013 року № 0000055172 та № 0000056172, від 06.08.2013 р. № 0000061703.
Рішенням про результати розгляду скарги від 12.09.2013 року № 4407/К/99-99-10-01-03-14 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що податкова звітність позивача заповнена з порушеннями, які призвели до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Таким чином, в результаті встановлених податковим органом помилок, остаточні розрахунки сум податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік та за 2012 рік, які підлягали нарахуванню в картці особового рахунку ОСОБА_1 , зменшені на 148 110 грн. ФОП ОСОБА_1 з жовтня 2011 року вважається платником податку на додану вартість, проте на порушення вимог пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України позивачем не надавались податкові декларації з податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2011 року.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з правомірності нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 21.05.2013 № 0000055172. Водночас, судом зазначено про безпідставність нарахування штрафних санкцій за вказаним податковим повідомленням-рішенням, та протиправність податкових повідомлень-рішень від 21.05.2013 № 0000056172 та від 06.08.2013 № 0000061703.
З такими висновками суду апеляційної інстанції частково погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходяч