ПОСТАНОВА
Іменем України
14 серпня 2019 року
Київ
справа №2а/1270/8839/12
адміністративне провадження №К/9901/1466/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Алчевської об`єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 (суддя Яковлев Д.О.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013 (судді Шальєва В.А., Компанієць І.Д., Бишов М.В.)
у справі № 2а/1270/8839/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елком»
до Алчевської об`єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елком» (далі - позивач, ТОВ «Елком») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Алчевської об`єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Алчевська ОДПІ Луганської області ДПС), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000672310 про збільшення ТОВ «Елком» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 309 992,50 грн., з яких 278 839 грн. - основний платіж, 31 153,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000682310 про збільшення ТОВ «Елком» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 274 376,75 грн., з яких 231 147 грн. - основний платіж, 43 229,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 19.03.2012 №0000672310 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 278 839 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 31 153,50 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.09.2012 №0001372310 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем в розмірі 231 147 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 43 224,75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що у контрагентів позивача ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Латифа» відсутні реальні можливості для здійснення господарської діяльності. Крім того, позивачем до перевірки не надано журналу обліку виконання робіт та регістру обліку виконаних робіт.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 відновлено втрачене провадження в адміністративній справі № 2а/1270/8839/2012 в частині змісту процесуальних документів. Суд касаційної інстанції, в силу положень частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Алчевською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Елком» з питань правильності визначення повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 та з ТОВ «Латифа» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, результати якої оформлені актом від 02.03.2012 № 527/231-21779571. Перевіркою встановлені порушення ТОВ «Елком» пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток у сумі 278 839 грн; підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 231 147 грн.
12.03.2012 до Алчевської ОДПІ ТОВ «Елком» надані заперечення до акту перевірки від 02.03.2012 р. №527/231-21779571, до яких у якості додатків долучені копії ліцензій ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Латифа». На заперечення відповідачем надана відповідь від 16.03.2012 № 798/231-02 про залишення без змін висновків акту перевірки.
19.03.2012 Алчевською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000672310 про збільшення ТОВ «Елком» суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 309 992,50 грн., з яких 278 839 грн. - основний платіж, 31 153,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000682310 про збільшення ТОВ «Елком» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 274 376,75 грн., з яких 231 147 грн. - основний платіж, 43 229,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
ТОВ «Елком» податкові повідомлення-рішення оскаржені в порядку адміністративного оскарження до Державної податкової служби у Луганській області Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби у Луганській області ДПС України від 04.07.2012 № 10434/10-408 про результати розгляду первинних скарг податкове повідомлення-рішення від 19.03.2012 № 0000672310 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 19.03.2012 № 0000682310 скасовано у частині 5 грн. застосованої штрафної санкції, в іншій частині залишено без змін.
Рішенням Державної податкової служби України від 05.09.2012 р. №1421/0/61-12/10-2115 про результати розгляду скарг податкові повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ від 19.03.2012 № 0000672310 та № 0000682310 залишені без змін з урахуванням рішення, прийнятого за результатом розгляду первинних скарг.
18.09.2012 за результатами адміністративного узгодження грошового зобов`язання на підставі акту перевірки від 02.03.2012 № 527/231-21779571 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001372310 про збільшення ТОВ «Елком» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 274371,75 грн., з яких 231147 грн. - основний платіж, 43224,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом правочинів, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.
У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який регулював спірні правовідносини до 01.04.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У відповідності до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини з 01.04.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який регулював спірні правовідносини до 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.<