ПОСТАНОВА
Іменем України
14 серпня 2019 року
Київ
справа №752/19397/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22183/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Коваленко Н.В., Чиркіна С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіної Н.М. від 03 липня 2017 року у справі №752/19397/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Правобережне ОУПФУ), в якому з урахуванням уточнених вимог просив:
- визнати протиправними дії Правобережного ОУПФУ, які полягають у відмові у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХП "Про прокуратуру", неврахуванні до вислуги років частини періоду навчання у вищому навчальному закладі, роботи на посаді прокурора та слідчого в прокуратурі м. Києва та Генеральній прокуратурі України та наданні відповіді від 27 жовтня 2016 року №34022/05;
- визнати незаконним розпорядження відповідача про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та скасувати його;
- зобов`язати Правобережне ОУПФУ призначити пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% суми щомісячного заробітку, починаючи з 18 жовтня 2016 року.
В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на те, що він працює в органах прокуратури з 23 жовтня 1998 року і на момент призначення його на роботу діяв Закон України № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року "Про прокуратуру", статтею 50-1 якого було встановлено право прокурорів зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру". Оскільки для призначення пенсії за вислугу років у позивача не вистачає стажу роботи відповідно до Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", суд першої інстанції вказав на правомірність дій Пенсійного органу.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2017 року, в якій виправлено описку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Правобережного ОУПФУ, викладене у формі листа від 27 жовтня 2016 року № 34022/05 про відмову в призначенні пенсії позивачу за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру". Зобов`язано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" в розмірі 90% суми щомісячного заробітку, починаючи з 18 жовтня 2016 року.
Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року задоволено заяву позивача про ухвалення додаткової постанови: Визнано протиправним та скасовано розпорядження Правобережного ОУПФУ від 27 жовтня 2016 року №34022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру"; Зобов`язано відповідача зарахувати до вислуги років половину строку навчання у вищому навчальному закладі 2 роки 4 місяці 27 днів та роботу на посадах прокурора і слідчого та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру" в розмірі 90% суми щомісячного заробітку без обмежень максимального розміру, починаючи з 18 жовтня 2016 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір, сплачений ним при поданні адміністративного позову в сумі 551,21 грн відповідно до квитанції від 22 листопада 2016 року № 48, та судовий збір, сплачений ним при поданні апеляційної скарги в сумі 704,00 грн відповідно до квитанції від 31 березня 2017 року № 53.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміст та обсяг соціальних гарантій, які досягнуті працівниками прокуратури, не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів, а відтак, перебуваючи на службі в органах прокуратури, позивач отримав законне право на отримання пенсії за вислугу років за наявності 20-річного стажу відповідно до положень статті 50-1 Закону України №1789-XII "Про прокуратуру".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2017 року, в якій ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року виправлено описку, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і залишити в силі постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 19 липня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 752/19397/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Анцупову Т.О., суддів: Стародуба О.П., Кравчука В.М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в період з 1 вересня 1994 року по 30 червня 1999 року навчався в Київському національному університеті ім. Т.Г.Шевченка на денній формі.
З 23 жовтня 1998 року позивач працює в органах прокуратури. Станом на день розгляду справи позивач має 11 років 7 місяців 25 днів прокурорського стажу, при цьому загальний стаж позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, станом на час звернення до відповідача становить 20 років 0 місяців 05 днів.
18 жовтня 2016 року позивач звернувся до Правобережного ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру".
Листом від 27 жовтня 2016 року за №34022/05 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугу років з покликанням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року №213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" з тих підстав, що з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про прокуратуру" не призначаються. Також вказав на відсутність стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.
Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено позовні вимоги.
Скаржник наголошує, що на дату звернення позивача (18 жовтня 2016 року) до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років діяв Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", статтею 86 якого врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури. Для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" законні підстави відсутні, оскільки в останнього недостатньо загального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років (20 років 0 місяців 05 днів, за необхідності - 23 роки).
Від позивача 18 серпня 2017 року надійшли заперечення на касаційну скаргу відповідача, у яких вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення суду апеляційної інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального п