ПОСТАНОВА
Іменем України
14 серпня 2019 року
Київ
справа №381/4654/17
адміністративне провадження №К/9901/64343/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Київський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Ключковича В.Ю., Губської О.А., Мєзєнцева Є.І. від 19 вересня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Київський обласний військовий комісаріат, у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати Міністерство оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975) та Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" та Порядку № 975 він має право на одноразову грошову виплату як інвалід війни другої групи у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. Проте відповідачем протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової виплати, посилаючись на те, що військовослужбовець був звільнений з військової служби до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок та військову службу", тобто, встановлення йому інвалідності відбулось до набрання чинності новою редакцією статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав поранення та захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ані статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ані Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, які діяли на час настання інвалідності позивача вперше, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року як таку, що ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 18 жовтня 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 жовтня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Київський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Желєзний І.В., судді: Шарапа В.М. та Чиркін С.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 01 серпня 1964 року по 14 червня 1993 року служив у Збройних Силах, у тому числі, у діючій армії на території Демократичної Республіки Афганістан з 23 липня 1984 року по 22 вересня 1985 року та з 30 липня 1987 року по 05 серпня 1988 року).
На підставі наказу Міністерства оборони України від 05 березня 1993 року № 0397 позивач був звільнений у запас за віком.
02 жовтня 2012 року (довідка до акта огляду МСЕК серії КИО-1 №0386855) позивачу первинно встановлена ІІІ група інвалідності. Зі змісту даної довідки вбачається, що поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку і захворювання пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
У подальшому 07 жовтня 2014 року позивачу довічно встановлено другу групу інвалідності із зазначенням аналогічних причин, що встановлюється із довідки до акта огляду МСЕК серії КИО-1 №04006941.
Керуючись нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей", позивач звернувся із заявою до Київського обласного військового комісаріату про направлення документів до Міністерства оборони України для розгляду питання про виплату одноразової грошової допомоги як інваліду війни другої групи.
Листом від 18 вересня 2017 року № 2/5/1315 Київський обласний військовий комісаріат повідомив, що протоколом №53 від 08 липня 2016 року комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги є те, що військовослужбовець звільнений з військової служби до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок та військову службу", а встановлення йому інвалідності відбулося до набрання чинності новою редакцією статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей".
Вважаючи незаконними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової допомоги, позивач звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Скаржник наголошує, що відповідно до чинного на момент встановлення другої групи інвалідності законодавства (Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядок №975) військовослужбовці військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі встановленні їм інвалідності незалежно від часу її настання. Крім того скаржник зазначає, що апеляційний суд помилково зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час отримання поранення у Демократичній Республіці Афганістан в 1984 році був військовослужбовцем строкової служби.
Від Міністерства оборони України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення суду першої інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
З матеріалів справи слідує, що позивач з 01 серпня 1964 року по 14 червня 1993 року проходив службу у Збройних Силах, у тому числі, у діючій армії на території Демократичної Республіки Афганістан (з 23 липня 1984 року по 22 вересня 1985 року та з 30 липня 1987 року по 05 серпня 1988 року).
Згідно довідки від 02 жовтня 2013 року до акта огляду МСЕК серії КИО-1 №0386858 позивачу первинно встановлена третя група інвалідності з 23 вересня 2013 року. Зі змісту даної довідки вбачається, що поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку і захворювання пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
07 жовтня 2014 року позивачу довічно встановлено другу групу інвалідності із зазначенням аналогічних причин, що встановлюється із довідки до акта огляду МСЕК серії КИО-1 №04006941.
Таким чином, обставини встановлені судами попердніх інстанцій щодо дати встановлення третьої групи інвалідності не відповідають фактичним обставинам справи.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, т