П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2019 року
01 година 09 хвилин
м. Київ
Справа № 9901/430/19
Провадження № 11-815ав19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Краснощока А. І.,
розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) про визнання дій протиправними та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 серпня 2019 року (суддя Загороднюк А. Г.),
УСТАНОВИЛА :
8 серпня 2019 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду як суду першої інстанції звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просили:
- визнати дії ЦВК при організації підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року такими, що не відповідають принципу верховенства права, та такими, що не забезпечили громадянам України, у тому числі позивачам, умов для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при здійсненні ними своїх виборчих прав на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;
- визнати таким, що не відповідає вимогам Конституції України, прийнятої на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року та офіційно оприлюдненої у Відомостях Верховної Ради України від 23 липня 1996 року, № 30, стаття 141, та скасувати протокол про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за результатами проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року від 3 серпня 2019 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 9 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернув позивачамна підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява подана без урахування правил об`єднання позовних вимог; враховуючи обґрунтування позовної заяви, підстави для роз`єднання позовних вимог на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі з урахуванням вимог частини шостої статті 172 КАС відсутні.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 серпня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вважають, що судове рішення порушує їх конституційні права на доступ до правосуддя, передбачені частиною третьою статті 8 Конституції України, та є таким, що не відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, встановленим статтею 2 КАС.
У судовому засіданні представник ЦВК заперечив проти вимог апеляційної скарги та зазначив, що скарга позивачів не містить обґрунтувань щодо порушення судом норм матеріального і
процесуального права та незаконності ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 серпня 2019 року.
ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, проте разом з ОСОБА_1 надали додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких просять задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 серпня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї доводи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та представника ЦВК, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких міркувань.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
У пункті 3 частини першої статті 4 КАС міститься визначення поняття "адміністративний суд", згідно з яким - це суд, до компетенції якого зазначеним Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Згідно з частиною третьою статті 27 КАС, норми якої регулюють правила виключної підсудності, підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
За приписами частини четвертої статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення ЦВК результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Аналогічні приписи містяться і в частині третій статті 273 КАС, якою передбачено, що рішення, дії або бездіяльність ЦВК щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усі інші рішення, дії або бездіяльність ЦВК, члена цієї комісії, прийняті у межах виборчого процесу, оскаржуються до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ.
Як установив суд першої інстанції, позивачі звернулися до суду з позовом до ЦВК з двома позовними вимогами:
1) визнати дії ЦВК при організації підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року такими, що не відповідають принципу верховенства права, та такими, що не забезпечили громадянам України, у тому числі позивачам, умов для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при здійсненні ними своїх виборчих прав на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;
2) визнати таким, що не відповідає вимогам Конституції України, прийнятої на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року та офіційно оприлюдненої у Відомостях Верховної Ради України від 23 липня 1996 року, № 30, стаття 141, та скасувати протокол про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за результатами проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року від 3 серпня 2019 року
Однак до виключної підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції належить позовна вимога лише в частині, що стосується скасування протоколу про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі.
Позовні вимоги стосовно інших дій ЦВК при організації підготовки та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року до підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції КАС не віднесено.
Відповідно до частини першої статті 172 КАС в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п`ята статті 172 КАС).
Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Разом з тим статтею 273 КАС встановлені особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, у тому числі скорочені строки подання позовних заяв; позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п`ятиденний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності (частина шоста статті 273 КАС).
За частиною шостою статті 172 КАС суд вправі за клопотанням учасника або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Отже, визначальною умовою для роз`єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз`єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Зазначений припис спрямований на те, щоб суб`єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте таке роз`єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.
Указаному кореспондує припис абзацу другого частини шостої статті 172 КАС, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.