У Х В А Л А
12 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 1/784/1/14
Провадження № 13-44зво19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Антонюк Н. О.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянула заяву ОСОБА_1 із доданими до неї матеріалами про перегляд вироку Апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2014 року та ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, і
ВСТАНОВИЛА:
08 липня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд винесених щодо нього вироку Апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2014 року та ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник вважає наявність виключної обставини, а саме встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом. Зокрема заявник посилається на те, що 17 січня 2019 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Маріянчук та інші проти України" було констатовано порушення Україною міжнародних зобов`язань щодо нього.
Після перевірки наведених у заяві ОСОБА_1 доводів ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 09 липня 2019 року вказану заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Також ОСОБА_1 було роз`яснено, що у разі неусунення недоліків у встановлений строк, заяву буде повернуто заявникові.
Копію згаданої ухвали надіслано ОСОБА_1 та отримано ним 18 липня 2019 року, про що свідчить його розписка, надана Державною установою "Замкова виправна колонія (№58)".
02 серпня 2019 року на виконання вищевказаної ухвали Верховного Суду ОСОБА_1 подав заяву з додатками.
Як вбачається з доповненої заяви та додатків до неї заявником подано документи щодо визначення строку для подання заяви про перегляд. Однак, інші недоліки, визначені в ухвалі Верховного Суду від 09 липня 2019 року, заявником не усунуто.
Відповідно до рішення "Маріянчук та інші проти України" заявник скаржився, що досудове тримання його під вартою було необґрунтовано довгим (п. 7). ЄСПЛ у цьому рішенні констатував порушення пункту третього статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою. Також констатовано, що має місце порушення пункту першого статті 6 цієї Конвенції щодо надмірної тривалості кримінального провадження.
На даний час ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі на підставі вироку Апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2014 року, зміненого в частині ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року.
Із заяви та доданих до неї документів не вбачається, як встановлені ЄСПЛ порушення впливають на справедливість судового розгляду і постановлених національними судами остаточних рішень щодо ОСОБА_1 . Таким чином у заяві відсутнє обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність виключних обставин. Аналогічне положення міститься у пункті четвертому частини другої статті 400-15 КПК України 1960 року про зазначення у заяві про перегляд обґрунтування необхідності перегляду судових рішень у зв`язку з ухваленням рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, якщо заява подана на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 400-12 цього Кодексу.
Обґрунтування, які викладені у заяві, не узгоджуються з прохальною частиною заяви щодо повноважень Великої Палати Верховного Суду за наслідками розгляду заяви за виключними обставинами.
Сукупність викладених обставин свідчить про неусунення заявником недоліків, на які вказано в ухвалі суду про залишення заяви без руху, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості відкрити провадження за виключними обставинами.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 400-17 КПК України 1960 року заява повертається заявнику у разі, якщо заявник не усунув її недоліки протягом установленого строку.