Постанова
Іменем України
7 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 523/9071/16-к
провадження № 51-6141км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Ковальчука О.С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників Старостіна С.О., Ільченко Н.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_1 та його захисника Старостіна С.О., захисника Ільченко Н.С. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вироки Суворовського районного суду м. Одеси від 15 травня
2017 року та Апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160490007400, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Василівка Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2012 року
за ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого 7 жовтня
2015 року за відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187,
ст. 395 КК України;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця Березівського району Одеської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 жителя АДРЕСА_2, раніше судимого - 15 квітня 2014 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого 26 червня 2015 року за відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187
КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 15 травня 2017 року:
ОСОБА_2 засуджено за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту
на строк 2 місяці; за ч. 2 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК Укрїни до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 14 квітня 2016 року до моменту постановлення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 19 жовтня 2015 року був поставлений на профілактичний облік у Суворівський ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2015 року про встановлення адміністративного нагляду відповідно до п. "б" ст. 3, ст. 6 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" на строк 1 рік з обмеженнями, передбаченими спільним наказом ДДУПВП та МВС України від 4 листопада 2003 року № 1303/203 "Про затвердження Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі", у виді заборони виходу
з будинку (квартири) з 22:00 по 06:00, заборони виїзду за межі місця постійного проживання, реєстрації в міліції чотири рази на місяць. 6 листопада 2015 року ОСОБА_2 припинив з`являтися на реєстрацію до Суворовського ВП
в м. Одесі ГУНП в Одеській області та самовільно залишив місце свого мешкання, припинивши там проживати, що було встановлено при неодноразовому відвідуваннні адреси його проживання дільничними інспекторами міліції в ході здійснення адміністративного нагляду.
14 квітня 2016 року близько 02:10 ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 біля будинку № 10 на вул. Затонського у м. Одесі умисно, з корисливих мотивів, із застосуваннням до потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фізичного насильства, яке не є небезпечним для їх життя чи здоров`я, що виразилось у завданні численних ударів руками та ногами по голові та тілу потерпілих, від яких вони періодично втрачали свідомість, відкрито заволоділи майном ОСОБА_3 на загальну суму
650 грн. і його документами та майном ОСОБА_4 на загальну суму
400 грн. Згідно з висновками судово-медичних експертиз ОСОБА_4 заподіяно легких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_3 - легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вироком Апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Старостіна С.А., а також апеляційну скаргу захисника Ільченко Н.С., подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, задоволено частково.
Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасовано в частині призначення покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, за яким: ОСОБА_2 вважається засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, за ст. 395 КК України - до покарання у виді арешту на строк 2 місяці. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;
ОСОБА_1 ухвалено вважати засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Вирок у частині кваліфікації дій обвинувачених змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку "повторність" при кваліфікації дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України. Ухвалено кваліфікувати дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою групою осіб. Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить змінити вироки місцевого та апеляційного судів щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність: виключити обставини, що обтяжують покарання, - вчинення злочину особою повторно та групою осіб за попередньою змовою.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник
Старостін С.О. ставлять вимоги про скасування вироків районного та апеляційного судів у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і просять призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначають, що потерпілі не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання в суді апеляційної інстанції. Вважають, що висновки судів про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мали попередню змову про вчинення розбійного нападу на потерпілих не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, згідно з якими потерпілі з самого початку були ініціаторами конфлікту і спровокували їх на бійку. ОСОБА_1 стверджує, що не було задоволено його клопотання про допит потерпілих у суді апеляційної інстанції у зв`язку з протиріччями в їх показаннях. Вважають, що суди необґрунтовано посилаються на корисний мотив злочину, який не підтверджується доказами, а також що суд зобов`язаний був проаналізувати обставини конфлікту, який розпочався в барі між потерпілими і свідками ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Зазначають, що потерпілий ОСОБА_4 страждає на епілепсію, у зв`язку з чим він не зміг згадати про обставини вчиненого, однак суди не дали оцінки цій обставині. Стверджують, що судами не встановлено, ким із засуджених було заподіяно тілесні ушкодження кожному із потерпілих, на досудовому слідстві не було проведено слідчих експериментів з потерпілими, з ним та ОСОБА_2 . Зазначають, що при огляді особистих речей ОСОБА_3, які було відкрито викрадено у нього, слідів злочину не виявлено. Стверджують про відсутність у потерпілих документів, які підтверджують наявність у них викрадених речей та їх оціночну вартість. Просять на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання") зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення
з 14 квітня 2016 року по 19 лютого 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У касаційній скарзі захисник Ільченко Н.С. в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати вироки районного та апеляційного судів у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що у вироку суду першої інстанції відсутні докази попередньої змови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вчинення розбійного нападу на потерпілих. Стверджує, що суд не усунув протиріччя у показаннях потерпілих. Зазначає, що суд першої інстанції не встановив мотиву кримінального правопорушення. Посилається на те, що суд апеляційної інстанцї не перевірив доводів в апеляційних скаргах її
та ОСОБА_2, не дав на них мотивованих відповідей, не викликав на розгляд потерпілих. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, а саме не застосував ч. 2 ст. 296 КК України. Просить на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 у строк покарання строк йогопопереднього ув`язнення з 14 квітня 2016 року по 19 лютого 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.