ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 288/1417/17
провадження № 51-10152км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Цигана Ю.В.,
захисника Слівінского В.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060270000034, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та заступника прокурора Житомирської області на вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 липня 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 296КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 24 жовтня 2018 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 1 лютого 2017 року близько 16:00 разом з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, не маючи раніше жодних відносин із ОСОБА_2 , підійшли до будинку проживання останнього у с . Харліївка Попільнянського району Житомирської області , самостійно відчинивши вхідні двері, покликали його, а коли ОСОБА_2 вийшов із будинку на подвір`я, ОСОБА_1 , грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, що виразилось в очевидному для них і присутніх громадян зневажливому ставленні до громадського порядку, ігноруванні існуючих у суспільстві елементарних правил поведінки, моральності, добропристойності, схопив ОСОБА_2 обома руками за одяг в області грудної клітки, розпочавши таким чином хуліганській дії. Особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, із хуліганських спонукань, умисно завдала потерпілому один удар рукою по голові, а ОСОБА_1 , іззаду ударив ОСОБА_2 ногою в праву гомілку, від чого той впав. Після цього ОСОБА_1 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, спільно завдали кількох ударів ногами по обличчю ОСОБА_2 .
Своїми протиправними діями ОСОБА_1 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, завдали потерпілому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
На обґрунтування своїх доводів засуджений зазначає, що:
- відсутні подія та склад злочину, передбаченого ст. 296 КК, що підтверджується висновком Верховного Суду України, сформульованим у провадженні № 5-17кс12;
- ОСОБА_1 був раніше знайомий із потерпілим ОСОБА_2 та перебував із ним в особистих неприязних стосунках - у вересні 2016 року, тобто ще до цієї події, між ними відбувся словесний конфлікт, що підтвердив свідок ОСОБА_3 ;
- конфлікт розпочав ОСОБА_2 , застосувавши фізичну силу;
- у ОСОБА_1 не було мотиву на вчинення хуліганських дій;
- як у потерпілого, так і в нього після нападу останнього було бажання завдати шкоди саме здоров`ю, а не порушувати громадський порядок;
- обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах;
- показання свідка ОСОБА_4 , які суд поклав в основу вироку, не відповідають фактичним обставинам провадження та суперечать навіть показанням потерпілого;
- слідчий та експерт при призначенні та проведенні експертиз допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону;
- експерт об`єднав усі наявні у потерпілого тілесні ушкодження, у тому числі садна, в категорію «легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я», хоча до них відносились лише перелом носової кістки та струс головного мозку;
- у висновку експерта від 12 липня 2017 року № 92, дослідницькі дані якого перенесено до наступного висновку, неправильно вказано паспортні дані ОСОБА_2 , що дає підстави стверджувати, що висновок проведено щодо невідомої особи;
- у висновках використано рентгенограму черепа потерпілого, зроблену за місяць до події;
- у матеріалах провадження відсутні дані про те, яким чином попередні висновки експертиз потрапили до експерта, який провів останню експертизу від 6 листопада 2017 року № 178; медична карта хворого слідчим не витребувалась;
- медичні дані, на підставі яких проведено експертизи, речовими доказами у цьому провадженні не визнавалися, стороні захисту не відкривались і в матеріалах провадження відсутні;
- судово-медичний експерт ОСОБА_5 у суді дав показання, що не ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження, тобто не був ознайомлений із показаннями підозрюваного та свідків сторони захисту, також його не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок;
- суд безпідставно відмовив у проведенні додаткової судово-медичної експертизи;
- суд апеляційної інстанції усупереч вимогам статей 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ретельно не перевірив усіх доводів, зазначених в його апеляційній скарзі, безпідставно відмовив у повторному дослідженні обставин та доказів (висновків експерта) і не мотивував свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції.
У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого ОСОБА_1 через м`якість, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що суд, призначаючи покарання:
- не взяв до уваги суспільної небезпечності хуліганства, вчиненого групою осіб;
- не врахував повною мірою конкретних обставин провадження, зокрема того, що ОСОБА_1 вчинив злочин щодо особи похилого віку, бив лежачого потерпілого ногами в обличчя, у вчиненому не розкаявся, збитків не відшкодував;
- дійшов помилкового висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком є достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.
Вказує на те, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до перевірки доводів прокурора в апеляційній скарзі та безпідставно погодився із висновками суду першої інстанції щодо можливості виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, не мотивував свого рішення про залишення вироку без зміни, чим порушив вимоги статей 412, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Від представника потерпілого ОСОБА_2. - адвоката Омельчука В.О. надійшло заперечення на касаційну скаргу прокурора, в якому він, погодившись із доводами, наведеними у скарзі, та заперечуючи призначення нового розгляду в суді першої інстанції, наполягає на постановленні касаційним судом свого вироку.
У судовому засіданні:
- захисник підтримав касаційну скаргу засудженого, проти задоволення касаційної скарги прокурора заперечував;
- прокурор підтримав касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області частково та просив призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а касаційну скаргу засудженого просив залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Доводи у касаційних скаргах щодо істотного порушення судами першої та апеляційної інстанцій вим