Постанова
Іменем України
09 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 759/1057/17-ц
провадження № 61-29215св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансконтейнер Україна»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - директор Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансконтейнер Україна» ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Шебуєвої В. А., Оніщука М. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансконтейнер Україна» (далі - ТОВ «Трансконтейнер Україна»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - директор ТОВ «Трансконтейнер Україна» ОСОБА_2 , про зобов`язання звільнити з роботи, виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.
Позов обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 01 квітня 2009 року працював у ТОВ «Трансконтейнер Україна» на посаді головного бухгалтера, а 18 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з проханням звільнити його за власним бажанням з 30 листопада 2016 року, проте, директор ОСОБА_2 відмовився підписувати заяву на звільнення. 24 листопада 2016 року позивач направив відповідачу рекомендованим листом нотаріально посвідчену заяву про звільнення.
У період з 24 листопада 2016 року до 07 грудня 2016 року та з 08 грудня 2016 року до 16 грудня 2016 року перебував на лікарняному, після чого 19 грудня 2016 року на адресу відповідача рекомендованим листом направив відповідні лікарняні листки.
Проте, станом на день звернення до суду з позовом відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачем та не видав трудової книжки.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов`язати відповідача внести зміни до його трудової книжки, зазначивши підстави його звільнення - «за власним бажанням», стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку до дня винесення судового рішення, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошові кошти за лікарняними листками, стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн та судовий збір.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року позов задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Трансконтейнер Україна» внести зміни в трудову книжку ОСОБА_1 , де зазначити час та підстави звільнення ОСОБА_1 , а саме: з 19 грудня 2016 року за частиною першою статті 38 КЗпП України та видати трудову книжку ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ «Трансконтейнер Україна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 грудня 2016 року по 01 червня 2017 року в розмірі 93 386,52 грн, моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн та судовий збір в розмірі 2 240,00 грн, а всього - 96 626, 52 грн. Зобов`язано ТОВ «Трансконтейнер Україна» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошових коштів відповідно до листка непрацездатності серії АДА № 431015 за період перебування на стаціонарі з 24 листопада 2016 року до 07 грудня 2016 року та листка непрацездатності серії АДА № 152300 за період перебування на лікарняному з 08 грудня 2016 року до 16 грудня 2016 року. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач за наявності заяви ОСОБА_1 від 24 листопада 2016 року не звільнив останнього з займаної посади за власним бажанням у перший робочий день після його виходу 16 грудня 2016 року з лікарняного, не здійснив з ним повного розрахунку та не видав трудової книжки, тому позов підлягає частковому задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв`язку з відсутністю відомостей щодо отримання відповідачем поданих ОСОБА_1 заяв про звільнення, розірвання трудового договору між сторонами не відбулося, тому позивач до 07 квітня 2017 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. Суд першої інстанції не врахував, що під час подачі уточнень до позову ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача звільнити його з займаної посади з 19 грудня 2016 року з внесенням відповідного запису в трудову книжку, всупереч тому, що трудові відносини між сторонами фактично припинилися відповідно до наказу від 07 квітня 2017 року № 06-к/т.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є . В .
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України строк обчислюється саме з дати фактичного отримання роботодавцем поданої заяви про звільнення, що підтверджується реєстрацією такої заяви у встановленому законом порядку, оскільки положення вказаної статті передбачають право працівника розірвання трудового договору, попередивши про це власника за два тижні.
Відмова роботодавця від отримання такої заяви не свідчить про його неповідомлення у належний спосіб.
Суд апеляційної інстанції безпідставно вказав про акт службового розслідування щодо позивача, оскільки такі обставини не є предметом розгляду справи, а відповідне розслідування проводилося без його участі, як дія карального характеру на його дії щодо звільнення.
Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наказу № 37к ТОВ «Трансконтейнер Україна» позивач з 13 жовтня 2009 року прийнятий на посаду головного бухгалтера (а. с. 67).
Того ж дня між ТОВ «Трансконтейнер Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 07 квітня 2017 року позивача звільнено з посади за одноразове порушення трудових обов`язків згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, на підставі наказу № 06-к/т від 07 квітня 2017 року (а. с. 71).
08 грудня 2016 року позивач склав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, яка направлялася на адресу ТОВ «Трансконтейнер Україна» цінним листом з описом (а. с. 8, 9).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відомостей про отримання ТОВ «Трансконтейнер Україна» вказаного поштового відправлення матеріали справи не містять.
Згідно з заявою від 13 грудня 2016 року позивач просив відповідача у порядку статті 47 КЗпП України здійснити з ним повний розрахунок та видати трудову книжку, враховуючи раніше подану заяву про його звільнення, в строк до 15 грудня 2016 року (а. с. 10, 11, 12).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відомостей про отримання ТОВ «Трансконтейнер Україна» вказаного поштового відправлення матеріали справи також не містять.
ОСОБА_1 у період з 24 листопада 2016 року до 07 грудня 2016 року та з 08 грудня 2016 року до 16 грудня 2016 року перебував на лікарняному, що підтверджено відповідними листком непрацездатності серії АДА № 431015 та листком непрацездатності серії АДА № 152300 (а. с. 15, 16).
19 грудня 2016 року ОСОБА_1 направив заяву на адресу ТОВ «Трансконтейнер Україна» листки непрацездатності та повторно просив, враховуючи його заяву про звільнення за власним бажанням, здійснити з ним повний розрахунок та видати трудову книжку (а. с. 13, 14).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відомостей про отримання ТОВ «Трансконтейнер Україна» вказаного поштового відправлення матеріали справи не містять.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою Перейти до повного тексту