Постанова
Іменем України
09 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 428/1051/16
провадження № 61-41981св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2018 року у складі судді Бароніна Д. Б. та постанови Апеляційного суду Луганської області від 04 липня 2018 року у складі колегії суддів: Орлова І. В., Авалян Н. М., Коновалової В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - ГУ ДКС України у Луганській області), ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області(далі - ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Луганській області), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року приблизно о 19-00 годині поблизу посту № 3 блокпосту «Карбоніт» на вул. Піонерській міста Золоте-1 Луганської області, від сліпого вогнепального кульового поранення помер її чоловік - ОСОБА_4 .
Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23 жовтня 2017 року, який набрав законної сили 23 листопада 2017 року, у вчиненні цього злочину (вбивство через необережність), був визнаний винним та засуджений за статтею 119 частиною 1 КК України міліціонер батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» громадянин ОСОБА_3 Неправомірними, суспільно-небезпечними діями ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоду у розмірі 1 119 871,31 грн, у тому числі: 1 070 032,89 грн - недоотримана заробітна плата померлого; 46 022,92 грн - соціальні пільги при майбутньому виході на пенсію померлого; 3 815,50 грн - витрати, пов`язані з похованням чоловіка.
Враховуючи тривалість та глибину перенесених нею моральних страждань, виходячи з принципів розумності та справедливості, позивач також просила відшкодувати моральну шкоду у розмірі 700 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 450 000,00 грн.
Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок вчинених під час виконання службових обов`язків представником влади - рядовим міліції ОСОБА_3 дій, протиправність яких була встановлена вироком суду від 23 жовтня 2017 року, позивач зазнала сильних та тривалих душевних страждань, що були пов`язані з раптовою втратою близької людини, а тому виходячи з вимог розумності та справедливості, застосувавши науково обґрунтовану методику, статтю 23, частину другу статті 1168, статтю 1174 ЦК України місцевий суд дійшов висновку про стягнення 450 000,00 грн моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 04 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сума на відшкодування моральної шкоди відповідає моральним стражданням, які заподіяні позивачу. Місцевий суд дав належну оцінка доводам сторін у сукупності з наданими ними доказами та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ГУ ДКС України у Луганській області просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково застосували до спірних правовідносин статтю 1174 ЦК України. Суди при визначенні розміру моральної шкоди помилково виходили з мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2018 року та не застосували розмір мінімальної заробітної плати як розрахункову величину.
У листопаді 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 28 липня 1995 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 (свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , видане 28 липня 1995 року Золотівською міською радою міста Первомайська Луганської області, а. с. 218 т. 1).
26 серпня 2014 року рядового міліції ОСОБА_3 призначено на посаду міліціонера роти № 2 взводу 2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області з 25 серпня 2014 року (витяг з наказу від 26 серпня 2014 року № 248 о/с, а. с. 81 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік позивача ОСОБА_4 загинув у віці 42 років (свідоцтво про смерть, видане 20 жовтня 2014 року Виконавчим комітетом Золотівської міської ради міста Первомайська Луганської області, а. с. 219 т. 1).
30 січня 2015 року відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, рядового міліції ОСОБА_3 , міліціонера роти № 2 взводу 2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області, звільнено з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України за пунктом 66, а саме за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу (витяг з наказу від 30 січня 2015 року № 32 о/с, а. с. 81 т. 1).
Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23 жовтня 2017 року, який набрав законної сили 23 листопада 2017 року, громадянина ОСОБА_6 визнано винним у тому що він, перебуваючи на посаді міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області, під час виконання службових обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_1 року приблизно о 19-00 годині поблизу посту № 3 блокпосту «Карбоніт» по вулиці Піонерській міста Золоте-1 Луганської області, через необережність вчинив вбивство громадянина ОСОБА_4 , чим скоїв злочин, передбачений статтею 119 частиною 1 КК України. Цивільний позов потерпілою ОСОБА_1 у кримінальній справі не заявлявся (а. с. 110 - 111 т. 1).
За життя ОСОБА_4 працював на посаді начальника дільниці № 3 Відокремленого підрозділу шахти «КАРБОНІТ» державного підприємства «Первомайськвугілля» (а. с. 24 т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої Перейти до повного тексту