Постанова
Іменем України
12 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 127/29655/13-ц
провадження № 61-34659св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чернілевська Руслана Віталіївна, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2014 року у складі судді Саблука С. А. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Ковальчука О. В., Медяного В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування витрат на утримання та збереження майна.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 за згодою
ОСОБА_2 поселилась у частині будинку АДРЕСА_1 , яка належить останній на підставі договору дарування
від 16 січня 1990 року. У 1992 році сторони досягли домовленості про укладення договору купівлі-продажу належної ОСОБА_2 частини будинку, про що було складено розписку, за якою ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 5 000 доларів США, але нотаріально договір купівлі-продажу сторони не посвідчили.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги та змінивши предмет позову, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь передані за розпискою кошти в сумі 5 000 доларів США, що в еквіваленті становить 78 350 грн, та витрати, понесені з поліпшення умов проживання у частині житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями, у розмірі 156 298,01 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня
2014 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останньою витрати з поліпшення умов проживання житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями в сумі 156 298,01 грн та кошти - 78 350 грн, передані за розпискою.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами договір купівлі-продажу будинку не був укладений з підстав, незалежних від ОСОБА_1 , а тому сплачені за ним кошти підлягають стягненню з відповідача. Крім того, за час проживання позивач понесла витрати на утримання та збереження належної відповідачу частини будинку, отже, вони також підлягають стягненню у встановленому висновком експерта розмірі на користь позивача на підставі частини третьої статті 390 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня
2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач пропустила строк позовної давності з вимогою про стягнення 5 000 доларів США авансу, поважних причин його пропуску не навела, клопотання про його поновлення не заявляла, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. Зміна предмету чи підстави позову на перебіг строку позовної давності не впливає. Крім того, позивач вселилась і користувалась належною відповідачу частиною будинку за її згодою, натомість виселена з нього була у порядку негаторного позовуна підставі статті 391 ЦК України, тому суд першої інстанції помилково застосував до зазначених правовідносин частину третю статті 390 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 ,
в інтересах якої діє адвокат Чернілевська Р. В., просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про те, що позивач пропустила строк позовної давності, є помилковим. Також позивачу не було відомо адресу проживання відповідача, у зв`язку з чим відповідача було визнано безвісно відсутньою.
Доводи інших учасників справи
У червні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі № 127/29655/13-ц (провадження № 61-34659св18) призначено повторний автоматизований розподіл.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 1992 року ОСОБА_1 проживала у квартирі АДРЕСА_2 , яка становить
13/20 частин будинку і належить на праві власності ОСОБА_2 зі згоди останньої.
Згідно з розпискою від 16 вересня 1992 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 5 000 доларів США за будинок. Адресу в розписці не зазначено.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 18 листопада
2014 року встановлено, що ринкова вартість 13/20 частин будинку АДРЕСА_1 становить 247 819 грн; у результаті грошових вкладень вартість цієї частини жилого буднику збільшилась на 156 298,01 грн, цю ж суму становить вартість будівельно-ремонтних робіт та затрат, понесених ОСОБА_1 за період з 1993 по 2014 роки щодо поліпшення умов проживання.
Також суди встановили, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 січня 2013 року, у справі № 221/2-1675/11 висел