Постанова
Іменем України
12 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 760/10069/16-ц
провадження № 61-25030св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 липня 2017 року у складі судді Кушнір С. І. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Ратнікової В. М., Навідомої В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 24 січня 1981 року по 25 червня
2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 25 червня 2013 року розірвано.
Під час перебування у шлюбі сторонами придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: нежилі приміщення № 1-6 у групі приміщень АДРЕСА_10 ; нежилі приміщення з № 1-4 у групі приміщень АДРЕСА_6 ; гаражний бокс № НОМЕР_1 в автокооперативі «АДРЕСА_9; автомобіль марки Audi-100, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Посилаючись на те, що добровільно здійснити поділ майна, який належить подружжю на праві спільної сумісної власності, ОСОБА_2 не бажає, ОСОБА_1 , у рахуванням збільшених позовних вимог, просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину: нежилого приміщення № 1-6 у групі приміщень АДРЕСА_10 ; нежилого приміщення з № 1-4 у групі приміщень АДРЕСА_6 ; гаражного боксу № НОМЕР_1 в автокооперативі «АДРЕСА_9; автомобіля марки Audi-100, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 липня
2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку автомобіля марки Аudi-100, державний номерний знак НОМЕР_2 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку автомобіля марки Аudi-100, державний номерний знак НОМЕР_2 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку нежилих приміщень № 1-4 у групі приміщень
АДРЕСА_6 , загальною площею 31,3 кв. м.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку нежилих приміщень № 1-4 приміщень № АДРЕСА_6 , загальною площею 31,3 кв. м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нежилі приміщення
№ 1-6 у групі приміщень АДРЕСА_8 придбані ОСОБА_2 за кошти, отримані за договором позики, тому відповідно до договору позики члени сім`ї не відповідають перед позикодавцем в частині повернення позики. Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами про спільну участь коштами або працею в придбанні цього майна, а тому спірне приміщення не є спільною сумісною власністю подружжя.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 липня 2017 року
в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ нежилого приміщення № 1-6 у групі приміщень АДРЕСА_11 , загальною площею 56,1 кв. м, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежилого приміщення № 1-6 у групі приміщень АДРЕСА_12 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину нежилого приміщення № 1-6 у групі приміщень
АДРЕСА_8 .
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Отже, усе майно, яке подружжя отримало у будь-який спосіб під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, позивач надала відповідачу згоду на купівлю нерухомого майна для ведення бізнесу, проте, жодного зауваження про те, що вказане майно належить останньому на праві приватної власності та поділу не підлягає, вказана згода не містить.
Оскільки предметом апеляційного перегляду були позовні вимоги про поділ нежилого приміщення № 1-6 у групі приміщень АДРЕСА_8 , загальною площею 56,1 кв. м, а також про поділ нежилого приміщення з № 1-4
у будинку АДРЕСА_4 , тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про поділ гаражного боксу № НОМЕР_1 в автокооперативі «АДРЕСА_9
та автомобіль марки Audi-100, державний номерний знак НОМЕР_2 ,
у касаційному порядку не переглядаються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що майно фізичної особи-підприємця є спільним сумісним майном подружжя в разі придбання його за спільні кошти подружжя. Суди не з`ясували, чи було майно, яке позивач просить розділити, придбане за спільні кошти подружжя. Разом з тим, вказане майно подружжя не є їх спільною сумісною власністю, а тому не підлягає розподілу у рівних частках.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі № 760/10069/16-ц (провадження № 61-25030св18) призначено повторний автоматизований розподіл.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 24 січня 1981 року по 25 червня 2013 року
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 25 червня
2013 року розірвано.
Відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 01 грудня 2005 року суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 (далі - СПД - ФО ОСОБА_2 ) є власником нежилих приміщень № 1-6 у групі приміщень АДРЕСА_8 .
Також відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень
від 18 липня 2006 року ОСОБА_2 є власником нежилих приміщень № 1-4
у групі приміщень АДРЕСА_13 .
Згідно з довідкою Регіонального сервісного центру в місті Києві (далі - РСЦ в місті Києві) від 14 вересня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 на підставі біржової угоди від 21 березня 2011 року зареєстрований автомобіль марки Audi-100, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно з договором від 20 листопада 2015 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , останній отримав у позику