Постанова
Іменем України
12 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 404/8209/15-ц
провадження № 61-32649св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2016 року у складі судді Бершадської О. В. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Кіселика С. А., Черненко В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно утримуваних коштів та збитків
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно утримуваних коштів і збитків.Просив стягнути на свою користь з ОСОБА_2 безпідставно утримувані кошти у розмірі 35 059,56 грн, втрати від інфляції у розмірі 25 934,41 грн і 3% річних у розмірі 1 845,05 грн, а також пеню за час користування коштами у розмірі 11 768,84 грн, з ОСОБА_3 - 3 050,00 грн безпідставно утримуваних коштів, інфляційні втрати у розмірі 2 176,11 грн, 3% річних у розмірі 148,15 грн і пеню у розмірі 954,69 грн, стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь 3 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 за допомогою терміналів самообслуговування у м. Кіровограді та смт. Вільшанка здійснював перерахування коштів у національній валюті на картковий рахунок ОСОБА_2 у період з 20 січня 2013 року по 20 квітня 2014 року на загальну суму 35 059,56 грн, вважаючи, що здійснює погашення заборгованості за договорами позики від 01 грудня 2012 року та 21 грудня 2012 року. Крім того, 10 квітня 2014 року позивач передав грошову суму у розмірі 3 050,00 грн ОСОБА_3 , що підтверджується розпискою від 10 квітня 2014 року, вважаючи, що здійснює погашення заборгованості за договорам позики від 01 грудня 2012 року та 21 грудня 2012 року. ОСОБА_2 подала позовну заяву до нього про стягнення заборгованості за договорами позики та заперечувала отримання вказаних коштів як повернення позики за договорами позики. У зв`язку з цим вважає, що відповідачі безпідставно утримують його грошові кошти. 12 жовтня 2015 року та 26 жовтня 2015 року позивач направляв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогу про повернення безпідставно утримуваних коштів, але кошти позивачу не повернуто.
Короткий зміст судових рішення першої і апеляційної інстанцій
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно отриманих коштів та збитків у частині вимог до ОСОБА_3 щодо стягнення 3 050,00 грн. як безпідставно утримуваних коштів залишено без розгляду.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення безпідставно утримуваних коштів та збитків відмовлено.
Рішення першої інстанції мотивоване тим, що спірні кошти перераховані позивачем на рахунок ОСОБА_2 у погашення боргу за борговими розписками від 01 грудня та 21 грудня 2012 року, тому не є безпідставно набутими ОСОБА_2 . У зв`язку з зазначеним, не підлягають стягненню солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь позивача і витрати на правову допомогу та судовий збір. Крім того, позивач не надав суду розрахунок понесених витрат за правову допомогу.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2015 року стягнуто з позивача на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 01 грудня 2012 року у розмірі 32 565,45 грн та за договором позики від 21 грудня 2012 року у розмірі 47 138,25 грн. Апеляційним судом встановлено факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 27 564,56 грн станом на 07 лютого 2014 року, які було переведено на її картковий рахунок та є саме погашенням боргу за договорами позики. У зв`язку з цим, перераховані позивачем ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 27 564,56 грн не можна визнати безпідставно отриманими, оскільки вони були сплачені у рахунок погашення боргу за договорами позики. Посилання позивача на те, що ним було перераховано на рахунок ОСОБА_2 3 820 грн 17 січня 2014 року та 845 грн 24 січня 2014 року не приймається судом до уваги, оскільки рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області сума перерахованих коштів є встановленою станом на 07 лютого 2014 року у розмірі 27 564,56 грн. Інші перерахування коштів, які були здійснені на картковий рахунок ОСОБА_2 17 квітня 2014 року на суму 300 грн, 19 серпня 2014 року на суму 80 грн, 04 вересня 2014 року на суму 1 000 грн і 22 вересня 2014 року на суму 1 450 грн, не є безпідставно отриманими, оскільки на час перерахування цих коштів між сторонами існували боргові зобов`язання за спірними договорами позики та спір розглядався у судовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2017 року.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
29 травня 2018 року справу № 404/8209/15-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, щоПриватне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» не виконало ухвалу суду першої інстанції від 20 січня 2016 року про надання інформації. Позивач вважає, що мотивувальна частина складається з одного речення, яке має оціночний характер без посилань на норми законодавства. Апеляційний суд безпідставно не врахував квитанції про перерахування позивачем на користь ОСОБА_2 Сум у розмірі 300 грн, 80 грн, 1000 грн та 1450 грн та взяв до уваги виписку із карткового рахунку ОСОБА_2 , надану нею до суду апеляційної інстанції, не надавши позивачу та його представнику можливості ознайомитися з новим доказом. Вважає, що судами безпідставно не враховане правове обґрунтування його позовних вимог щодо нарахування відсотків за безпідставне користування його коштами.
Позиції інших учасників
У вересні 2017 року відповідач ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку надіслав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зауважує на тому, що позивач безпідставно просить стягнути грошові кошти, оскільки визнає, що проводив виплати для погашення заборгованості за договорами позики від 10 грудня 2012 року та 21 грудня 2012 року. Це виключає безпідставність отримання коштів ОСОБА_2 . Те, що відповідні кошти позивач сплачував ОСОБА_2 у рахунок погашення позики, встановлено в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , тому ця обставина не підлягає доведенню. Позивач також посилається на квитанції, датовані 22 вересня 2014 року, 04 вересня 2014 року та 19 серпня 2014 року, які не стосуються спірного зарахування коштів у період з 20 січня 2013 року по 20 квітня 2014 року. Роздруківка банку за рахунком ОСОБА_2 підтверджує, що перерахування коштів за зазначеними квитанціями здійснювалася не позивачем.
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
<