Постанова
Іменем України
12 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 509/2842/16-ц
провадження № 61-28254св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Панченко Олена Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області у складі судді
Кочко В. К. від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараш А. А.,
Погорєлової С. О. від 12 жовтня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2. про визнання договору недійcним.
Позовні вимоги ОСОБА_1. обґрунтовувала тим, що 15 жовтня 1999 року між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Панченко О. О. та зареєстрований в реєстрі за № 2264 (далі - договір від 15 жовтня 1999 року).
Зазначала, що у спірному договорі відсутній пункт щодо зобов'язання набувача поховати відчужувача, що не відповідає положенням статей 5,
48 Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР) та суперечить моральним принципам суспільства.
Всі витрати, пов'язанні з похованням ОСОБА_3, були понесені сім'єю позивача особисто.
Посилаючись на вказані обставин, позивач просила суд визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 15 жовтня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2., посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Панченко О. О. та зареєстрований в реєстрі за № 2264.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 квітня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Висновки суду першої інстанції обґрунтовані тим, що обов'язок набувача у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання, закріплений в нормах Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) 2003 року в той час, як ЦК УРСР такий обов'язок набувача законодавством встановлено не було.
Договір від 15 жовтня 1999 року повністю відповідає вимогам закону, який діяв на час його укладання, і відсутність в ньому обов'язку набувача поховати відчужувача не може бути підставою для визнання цього договору недійсним.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 квітня 2017 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
У випадку, якщо суд касаційної інстанції вирішить не задовольняти її позовні вимоги, просила оскаржувані рішення змінити таким чином, щоб виключити з них посилання на те, що ОСОБА_3 передала ОСОБА_2. у власність житловий будинок з надвірними спорудами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 509/2842/16-ц з місцевого суду.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
04 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 509/2842/16-ц передано судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статей 5 , 41, 48, 128 ЦК УРСР та не надано належної оцінки доводам позовної заяви і апеляційної скарги.
Вважала, що укладаючи оспорюваний правочин, ОСОБА_2. порушила моральні засади суспільства, не передбачивши в ньому обов'язку поховати відчужувача у разі її смерті, що відповідно до статті 48 ЦК УРСР є підставою для визнання договору від 15 жовтня 1999 року недійсним через його невідповідність вимогам статті 5 ЦК УРСР.
Суди, встановлюючи обставину передачі ОСОБА_3, згідно умов договору від 15 жовтня 1999 року ОСОБА_2. права власності на спірний житловий будинок, не врахували, що ця обставина не входить в предмет доказування в розглядуваній справі і для її доведення необхідно виходити з положень
статті 128 ЦК УРСР та статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію».
Учасниками справи відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 жовтня 1999 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2. було укладено договір довічного утримання, який посвідчено приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Панченко О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 2264.
За умовами вказаного договору ОСОБА_3 передала ОСОБА_2. у власність належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними спорудам, який розташований за адресою - АДРЕСА_1, а ОСОБА_2. зобов'язалась довічно повністю утримувати ОСОБА_3, забезпечувати її харчуванням, одягом, доглядом та необхідною допомогою, а також зберігати в її безкоштовному довічному користуванні зазначений будинок з надвірними спорудами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.