ПОСТАНОВА
Іменем України
14 серпня 2019 року
Київ
справа №805/2438/17-а
адміністративне провадження №К/9901/30205/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року, ухвалену у складі судді Голошивця І.О. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Ястребової Л.В. (головуючий), Васильєвої І. А., Компанієць І. Д.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Державної судової адміністрації України у Донецькій області, в якому просила:
1.1. визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з вересня по грудень 2014 року неправомірними;
1.2. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з вересня по грудень 2014 року.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області та неможливістю здійснення правосуддя, наказом голови Амвросіївського районного суду Донецької області від 28.08.2014 безстроково, до завершення антитерористичної операції встановлено простій в роботі Амвросіївського районного суду Донецької області. Згідно цього наказу, який був доведений до відома відповідача, збережено у межах кошторису суду середній заробіток для працівників, які підпадають під дію простою. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 25.05.2015 ОСОБА_1 прикріплено до Добропільського міськрайонного суду Донецької області і лише з того часу розпочато виплату суддівської винагороди до дня звільнення згідно з постанови ВРУ в зв`язку з поданням заяви у відставку. В період з вересня 2014 року по квітень 2015 року суддівська винагорода ОСОБА_1 не виплачувалась і не нараховувалась. На звернення до Ради суддів України, голови Державної судової адміністрації України, відповідач виплатив заборгованість лише за період з січня 2015 року по квітень 2015 року, однак за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року відповідачем заборгованості з суддівської винагороди не виплачено.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 29 липня 1993 року працювала на посаді судді Амвросіївського районного суду Донецької області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки.
5. 27 серпня 2014 року Амвросіївським районним судом Донецької області прийнято наказ № 11 «Про встановлення простою у роботі суду» у зв`язку із проведенням антитерористичної операції на території Донецької області та неможливістю здійснення правосуддя, з метою збереження життя та здоров`я працівників Амвросіївського районного суду.
6. У пункті 1 Наказу зазначено «Встановити простій в роботі Амвросіївського районного суду Донецької області з 28.08.2014 безстроково, до завершення антитерористичної операції»
7. У пункті 3 наказу зазначено «Зберегти у межах кошторису суду середній заробіток для працівників, які підпадають під дію простою».
8. Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Черкаської міської ради від 06 травня 2015 року № 7115000187 позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка фактично проживає в
АДРЕСА_1 . Відповідно до додатку 2 до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28.05.2015 № 38/зп-15, ОСОБА_1 прикріплено до Добропільського міськрайонного суду (заява надійшла до Комісії 20.04.2015) (а.с.47).
10. Довідкою про доходи ОСОБА_1 , яка працювала на посаді слідчого судді у Амвросіївському районному суді Донецької області підтверджується, що за період з вересня 2014 року по липень 2015 року, суддівська винагорода останній виплачена за період з квітня 2015 року по липень 2015 року в загальній сумі 35354,78 грн. Разом з тим, у довідці відсутні відомості про виплату позивачу суддівської винагороди з вересня 2014 року по грудень 2014 року.
11. Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 № 636-VIII "Про звільнення суддів" відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України у зв`язку з поданням заяви про відставку звільнено з посад суддів, зокрема, з посади судді Амвросіївського районного суду Донецької області ОСОБА_1
12. Наказом Територіального управління ДСА України в Донецькій області від 16.03.2016 № 16-к "Про звільнення суддів" з метою виконання постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 № 636-VIII "Про звільнення суддів" та наказу Державної судової адміністрації України від 15.01.2016 № 7 відраховано з 16.07.2015 зі штату судів, зокрема, суддю Амвросіївського районного суду Донецької області ОСОБА_1
13. В подальшому, позивач зверталась до Державної судової адміністрації України із заявою, в якій просила виплатити суддівську винагороду за період вересень-грудень 2014 року, однак за результатами розгляду її звернення, Державною судовою адміністрацією 16.02.2016 року за вих. № Л 77-16-158/16 надано відповідь, що оскільки позивача звільнено з посади судді Амвросіївського районного суду Донецької області у встановленому законодавством порядку згідно з постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 № 636-VIII, виплату їй суддівської винагороди за період з вересня 2014 року до дня тимчасового прикріплення до Добропільського міськрайонного суду Донецької області повинно здійснити територіальне управління ДСА у Донецькій області.
14. Із зверненням про виплату суддівської винагороди за період з вересня 2014 року по квітень 2015 року позивач також зверталась до Ради суддів України, яка, за результатами розгляду звернення позивача, листом № 9рс-52/16 від 21.03.2016 року, надала відповідь, що здійснити позивачу виплату суддівської винагороди за період з вересня 2014 року до дня тимчасового прикріплення до Добропільського міськрайонного суду Донецької області повинно ТУ ДСА у Донецькій області.
15. 24 січня 2017 року позивач зверталась до відповідача з проханням виплатити суддівську винагороду за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року.
16. Відповідач, листом № 05-260/17 від 27.02.2017 повідомив позивача, що оскільки наказ голови місцевого суду, що функціонує на території, підконтрольній українській владі про прикріплення ОСОБА_1 до такого суду в ТУ ДСА України в Донецькій області не надходив, у зв`язку з чим законних підстав для виплати їй суддівської винагороди за період з вересня по грудень 2014 року не вбачається.
17. Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
18. Донецький окружний адміністративний суд постановою від 28 серпня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, позов задовольнив.
19. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Територіальним управлінням ДСА України в Донецькій області неправомірно відмовлено позивачу в нарахуванні та виплати суддівської винагороди у період з вересня 2014 року по грудень 2014 року, оскільки на момент спірних правовідносин (вересень-грудень 2014 року) діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів», нормами якого не поставлено в залежність прикріплення судді до штату суду на підконтрольній українській владі території до отримання таким суддею суддівської винагороди, оскільки зазначене суперечить п.14 ст. 92 Конституції України та ст. 132 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
20. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
21. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Амбросіївський районний суду Донецької області на контрольовану територію переміщений не був, з вересня 2014 року припинив свою роботу, судочинство не здійснюється. Разом з тим, питання виплати заробітної плати безпосередньо пов`язане з фактичним виконанням працівником своїх обов`ків, тобто підставою для нарахування суддівської винагороди є факт перебування судді у трудових відносинах із судом, наявність наказу про зарахування до штату суду і табель обліку робочого часу. Виплата суддівської винагороди на той період була передбачена виключно у випадку прикріплення суддів до судів того самого рівня і спеціалізації, що функціонують на території, підконтрольній українській владі, яке мало відбутися шляхом видання головою такого суду відповідного наказу. Втім позивач не вчинила необхідних дій і не була прикріплена до суду того ж рівня, у зв`язку з чим законних підстав для виплати їй суддівської винагороди з вересня по грудень 2014 року не було.
22. Позивач у запереченнях на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
23. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
25. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з преамбулою до Закону) визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.
26. У відповідності до статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.
Забезпечення функціонування судової влади передбачає :
1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;
2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;
3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.
27. Відповідно до ст. 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
28. На підставі статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу № 405/2014.
29. Відповідно до абзацу 21 частини 1 статті 1 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» (далі - Закон № 638-IV, в редакції періоду спірних правовідносин) антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
30. За приписами частин 1, 2 статті 4 Закону № 638-IV організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції. Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.
31. Абзацом 10 частини 4 цієї ж статті Закону № 638-IV визначено, що до участі у здійсненні заходів, пов`язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, залучаються у разі необхідності також, зокрема, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну фінансову політику.
32. Повноваження інших суб`єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом визначено статтею 6 Закону № 638-IV, згідно якої останні, у межах своєї компетенції здійснюють заходи щодо запобігання, виявлення і припинення терористичних актів та злочинів терористичної спрямованості; розробляють і реалізують попереджувальні, режимні, організаційні, виховні та інші заходи; забезпечують умови проведення антитерористичних операцій на об`єктах, що належать до сфери їх управління; надають відповідним підрозділам під час проведення таких операцій матеріально-технічні та фінансові засоби, засоби транспорту і зв`язку, медичне обладнання і медикаменти, інші засоби, а також інформацію, необхідну для виконання завдань щодо боротьби з тероризмом.
33. Крім того, за правилами частини 2 статті 14 Закону № 638-IV у районі проведення ан