ПОСТАНОВА
Іменем України
14 серпня 2019 року
Київ
справа №804/4869/16
адміністративне провадження №К/9901/23739/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/4869/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування наказів та поновлення на посаді, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Кононенко О.В., судді: Верба І.О., Гончарова І.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Головко О.В., судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 02.06.2016 року № 2217-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 09.06.2016 року № 290-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України від 02.06.2016 року № 2217-о»;
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника слідчого відділу фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області;
1.4. зобов`язати Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 02.06.2016 року по час поновлення на службі.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що його було звільнено у зв`язку зі скороченням штатів, однак його посаду скорочено не було. Також позивач зазначив, що його було звільнено під час перебування на лікарняному.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, позов задоволено повністю.
3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 02.06.2016 року № 2217-о «Про звільнення ОСОБА_1 »
3.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області від 09.06.2016 року № 290-о «Про оголошення наказу ДФС України від 02.06.2016 року № 2217-о».
3.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника слідчого відділу фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області з 03.06.2016 року.
3.4. Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03.06.2016 року по день поновлення на посаді.
3.5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що чисельність працівників слідчого відділу фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області згідно штатного розпису на 2016 рік була зменшена з 12 посад до 10, однак посада начальника відділу у 2016 році скорочена не була. Крім цього, наказ про звільнення позивача було прийнято в період тимчасової непрацездатності останнього.
ІІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Державна фіскальна служба України звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці рішення як такі, що ґрунтуються на неправильному розумінні і тлумаченні законодавства та винесені при неповному з`ясування обставин справи.
4.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що тимчасова непрацездатність може бути підтверджена лише листком непрацездатності, а в матеріалах справи наявна лише довідка, яка не є документом, на підставі якого працівник може бути звільнений від роботи. Також зазначає, що стаття 49-2 КЗпП України не містить застережень щодо звільнення під час лікарняного під час вивільнення працівників.
4.2. Крім цього, автор скарги звертає увагу на те, що позивачу не були запропоновані вакантні посади у зв`язку з їх відсутністю.
5. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
6. Позивач проходив службу на посаді начальника слідчого відділу фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
7. 10.02.2016 року позивача було ознайомлено з попередженням про наступне звільнення через скорочення штатів.
8. Наказом Державної фіскальної служби України від 02.06.2016 року № 2217-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено з податкової міліції ДФС через скорочення штатів за підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114.
9. 09.06.2016 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ № 290-о «Про оголошення наказу ДФС України від 02.06.2016 року № 2217-о».
10. 29.06.2016 року представниками Головного управлінням ДФС у Дніпропетровській області складено акт про відмову позивача від отримання витягу з наказу про його звільнення.
11. Не погодившись із цими наказами, позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним вище позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
12. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
14. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
15. Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
16. Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
17. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України «Про державну службу».
18. Процедура вивільнення державних службовців регулюється нормами КЗпП.
19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
20. Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівник