ПОСТАНОВА
Іменем України
14 серпня 2019 року
Київ
справа №813/3089/15
адміністративне провадження №К/9901/21514/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у складі судді Кравців О.Р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Судової-Хомюк Н.М. (головуючого), Гуляка В.В., Коваля Р.Й. у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта В4680 про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини - польова пошта В4680 про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06 травня 2015 року він направив на адресу відповідача заяву, в якій просив надати довідку про розмір і строки виплати йому грошового забезпечення та довідку про час проходження військової служби у Військовій частині В4680 з метою їх подальшого подання до Коростенського міського центру зайнятості для призначення допомоги по безробіттю. Однак, відповіді на звернення та необхідних довідок позивач не отримав.
2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Військової частини - польової пошти В 4680 щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 06 травня 2015 року в частині видачі довідки про час проходження служби в військовій частині. Зобов`язано відповідача розглянути звернення ОСОБА_1 щодо видачі довідки про час проходження служби у військовій частині відповідно до Закону України «Про звернення громадян». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
2.1. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 21 квітня 2016 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 2.2. Направляючи справу на новий розгляд Вищий адміністративний суд України вказав, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на імперативний припис статті 49 КЗпП щодо зобов`язання видати довідку на вимогу працівника та не врахували, що військова частина по суті відмовила у видачі такого документа, тому зобов`язання розглянути заяву не є належним захистом порушеного права.
2.3. Під час нового судового розгляду постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року позов задоволено частково. Зобов`язано Військову частину польова пошта В4680 надати довідку про розмір і строки виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, згідно з вимогами чинного законодавства. Зобов`язано відповідача надати довідку про період проходження служби у військовій частині В4680. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. 06 травня 2015 року ОСОБА_1 направив командиру Військової частини В 4680 заяву, в якій просив надати довідку про розмір і строки виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та довідку про час проходження ним служби у військовій частині В 4680.
3.2. Оскільки у встановлений Законом України «Про звернення громадян» відповіді від Військової частини - польової пошти В 4680 ОСОБА_1 не отримав, відомостей щодо неможливості направлення довідок йому не надіслано, позивач звернувся до суду з цим позовом.
4. Задовольняючи позов частково, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19 травня 2015 року Військова частина В 4680 підготувала довідку за №5387 про середнє грошове забезпечення ОСОБА_1 для розрахунку виплат на випадок безробіття, яка згідно з журналом реєстрації вихідних документів у Військовій частині цього ж дня була направлена на адресу позивача. При цьому, у відповідності до статті 49 КЗпП України, суди дійшли висновку про необхідність зобов`язання відповідача надати довідки про середнє грошове забезпечення та про час проходження позивачем служби у військовій частині. Також, суди вказали про безпідставність вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у зв`язку з відсутністю доказів її заподіяння.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в позові та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
6. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - приписи Закону України «Про звернення громадян». Зазначає, що суди не надали оцінки доводам позивача про те, що довідка про розмір і строки виплати грошового забезпечення не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім цього, своїми незаконними діями, пов`язаними з невиконанням приписів ЗУ «Про звернення громадян» відповідач завдав позивачу моральної шкоди.
7. Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу позивача не скористався.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
9. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" №393/96-ВР від 02.10.1996 (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
10. За приписами статті 3 Закону №393/96-ВР заява (клопотання) звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересі